Щороку 13 грудня християни східного обряду святкують День святого Андрія Первозванного. Це важливе свято у релігійному календарі, воно має давню історію та оповите багатьма обрядами, що стали частиною традиційного святкування цього дня.

Далі розповідаємо, як раніше відзначали День Андрія і які народні прикмети таїть у собі це давнє свято.

Історія свята

13 грудня вважається днем пам'яті мученицької смерті Андрія – одного з дванадцяти апостолів Христа. За прадавньою християнською легендою, апостол Андрій Первозванний проповідував християнство у Царгороді, у Скіфському царстві, що на побережжях Чорного моря, і дійшов аж до сучасного Києва.

Існує повір’я, згідно з яким на одному з пагорбів Києва Андрій поставив хрест і мовив: "Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа".

Андрій Первозванний, за біблійськими легендами, є християнським святим, проте народні традиції цього дня мають дохристиянське коріння і походження. До речі, язичницькі, тобто дохристиянські риси, мають практично всі свята, які нині ми знаємо як суто релігійні.

Коріння традицій з язичницьких часів

У дохристиянські часи 30 листопада (за старим стилем) слов’яни відзначали свято Калити. З приходом християнства це свято дещо "посунулося" і було замінено Днем Андрія, проте відголоски язичницьких часів залишилися. Це виражено в обрядах Калити – для цього дівчата випікали коржі, які називалися "калити". Це була обрядова страва, суть та завдання якої не нагодувати гостей та домашніх, а служити інструментом у ворожінням та молодіжних забавах.

Про дохристиянське походження Андрієвого дня свідчить і те, що він припадає на Пилипівський піст, коли забави заборонені. Проте бачимо, що веселощів і розваг цього дня, вечора і ночі завжди було вдосталь. Виходить, що це свято не відповідає нормам християнської моралі. У різні часи духовенство намагалося подолати позацерковну народну традицію святкувань, проте безрезультатно.

Ворожіння та забави на День Андрія

На Андрія з давніх-давен люди вгадують майбутню долю, читають заклинання та обов’язково кусають "калиту". Цей день іноді ще називають Калитою і вважають за парубоцьке свято. У Андрієву ніч хлопцям дозволяється бешкетувати і робити так звані "збитки", тоді як незаміжні дівчата у цю ніч можуть дізнатися свою долю, повороживши на судженого.

Дівочі ворожіння. Одне з найпопулярніших та найпростіших дівочих ворожінь – потрібно зняти взуття з лівої ноги і почати ним міряти відстань від столу до порогу: та дівчина, яка перша це зробить, першою і вийде заміж.

Ворожіння на Андрія були дуже популярнимиФото з відкритих джерел

Після вечірніх гулянь дівчата поверталися на своє подвір'я, зрізали вишневу гілочку і ставили її у воду. Якщо до Різдва гілочка зацвіте, дівчина щасливо вийде заміж.

Дівчата вдавалися і до більш вигадливих ворожінь. На аркушах паперу писали імена хлопців, перемішували їх, клали у шапку, а потім навгад "обирали хлопця".

Було й інше – дівчата виходили одна за одною на подвір'я і примовляли: "О святий, добрий Андрію, я лишень на тебе маю надію! Дуже хочу знати, звідки нареченого маю виглядати?"

Так кожна дівчина промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й прийде наречений.

Вірили, що свою долю можна впізнати і на дзеркалі. Дівчина має бути одна у кімнаті. Потрібно сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити і промовляти: "Я тебе, дзеркало, питаю, з ким я свою долю злучити маю? З'єднати з Іванком прошу, бо його в серденьку ношу".

Так потрібно казати тричі. А далі – відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти: "Святий Андрію, допоможи! Судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, прошу захисту від зірок! Дай, Боже, шлюбу дочекати, мене з Іванком звінчати".

Після цього потрібно було різко повернутися і поглянути у дзеркало – там має бути обличчя Івана або незна­йомого хлопця.

Перед тим як заснути дівчата ставили під ліжко миску з водою, а зверху клали дощечку, немов це кладку через річку, і казали: "О дай же, Боже, молодій мені, щоб приснився мій суджений вві сні. І тебе, святий Андрію, я прошу, як умію: святий Андрію, допоможи, мене сьогодні не залиши! Ой ти, місточок, та не хилися, а ти, Іванку, мені приснися. Перейди річку – биструю воду, і веди до шлюбу мене, молоду". Вважалося, що це допоможе побачити судженого уві сні.

Парубоцькі збитки. Цікава річ – цього вечора, що б не робили хлопці, їм все прощали. Тож хлопці вигадували багато чого, аби "насолити" дівчатам. Біля хати у дівчат ставили гарбузові опудала – середину вирізали, прорізали "очі" і "рот", всередину ставили запалену свічку. Знімали ворота, замальовували вікна або закривали папером – так вранці всі думали, що ще темно і спали до обіду. 

"Калита". Ввечері в одній хаті збиралася молодь і влаштовувала забави. Найголовніша – це відкушування "калити". Дівчата пекли круглий обрядовий хліб — калиту. Він нагадував сонце, мав отвір всередині і був помазаний медом.

Калита виглядає такФото з відкритих джерел

З меду, до речі, цього дня готували і напої – щоб життя було солодким. Калиту прив'язували за нитку якомога вище під стелю так, щоб за один кінець нитки можна було смикнути – і калита підстрибувала б вгору. Коли все було готове, хлопці і дівчата із зав'язаними очима мали дострибнути до нього і відкусити шматочок.

Народні прикмети на Андрія

Вважається, що цього дня не можна нічого робити без поважної причини і навіть працювати інтелектуально. Існує забобон, що від цього можна втратити розум.

До того є існують і прикмети, пов’язані із природою та погодою. Приміром, якщо до цього дня сніг ще не випав — зима буде теплою, а як випав і залишився лежати, то холодною.

Якщо перед Днем Андрія сніжить, будуть снігопади цілий тиждень.

Вода у річці шумить цього дня – варто чекати на завірюхи.

Якщо тиха вода – буде хороша зима, а шумна вода – тріщатимуть морози, прийдуть бурі та заметілі.