Найпередовіший. Найкрасивіший. Найсучасніший. Відкритий за сприяння міжнароджних та поважних донорів України: Civil Peace Service Ukraine - GIZ ZFD та інших. 

Ось що наразі про цей ЦНАП розповідає на своїй сторінці в ФБ  Андрій Пінчук.

"Саме так Ви будете думати про нього. Але тільки до того моменту, поки не стикнетеся з роботою цього ЦНАПу, як пересічний мешканець міста. А частина нашої родини тепер є мешканцями міста Кам‘янське.

Я багато разів проїздив повз цю будівлю і мріяв потрапити до неї. Бо вона приваблює, притягує своєю сучасністю і красою. Електронна черга, монітори з розкладом, кого і в якому кабінеті чекають, пандус для людей з обмеженими можливостями, сучасний ремонт.

Ми взяли два талончика до двох різних спеціалістів. І далі почалися пригоди.

1. В боковому залі ми чекали своєї черги, сидячі на зручному диванчику і постійно дивлячись на монітор, на якому складно було щось розгледіти, бо збилися коліри і це, мабуть, нікого не турбувало.

2. Захотілося в туалет. Але обладнаний, відремонтований та відповідним чином маркований туалет для відвідувачів був весь час закритий. Не для всіх, правда. Туалет був закритий тільки для хлопів - відвідувачів. А господарі - працівники ЦНАПу - залюбки постійно курсували в цей туалет з особистими ключами.

3. Пройшовшись коридором, знайшов службовий туалет, який тепер став туалетом для відвідувачів. Про це мене сповіщав аркуш паперу А4 із відповідним текстом на русском языке.

В цьому туалеті було всього 2 кабінки, одна з яких була закрита і запечатана написом «не работает».

В відкритій кабінці був чудовий лайфхак, зроблений з підручних матеріалів - таке собі дерев’яне мімішне перильце. Мабуть, це для людей з особливими потребами.

Таким чином, на всіх відвідувачів, яких на той момент у ЦНАПі було від 90 до 110 осіб, співробітники залишили відкритим тільки один працюючий унітаз.

Браво! Браво, зірковий ЦНАП!

4. Туалетний папір, мило, дезінфектор для рук у туалеті. Ні, не чули про таке! Приходячи у кам’янський ЦНАП, відвідувачі мають із собою приносити туалетний папір і мило. До речі, дезінфектора не було і поза межами туалету. Хоча, може, десь і був, але я не знайшов. Взагалі то, на моє переконання, саме туалет є одним з показників того, чи справляється керівник зі своєю роботою. Тут все: і увага до дрібниць, і піклування про людей, і повага до них.

5. Часу в мене було багато, тому я вирішив розібратися із другою кабінкою. Відкрив її, перевірив унітаз - все працює. Я, звісно, не сантехнік, щоб ставити діагнози, але, по-моєму, з другою запечатаною кабіною все було гаразд. То навіщо зачинили? Не знаю. Може, дійсно, є поломка, яку я не побачив (навряд чи), може не хотіли прибирати зайву площу, а може просто цнапівцям подобається дивитися на черги в туалет. Фішка така у людей.

6. Підійшовши протягом години до трьох різних співробітників ЦНАПу, я зауважив на необхідність відкриття туалету для відвідувачів. Зі мною всі сперечалися, наполягаючи на тому, що один унітаз на 100 осіб - це верх щастя для кам‘янчан. Можливо, так і є. Можливо, кам'янчани дійсно не дуже люблять ходити в туалети. Особливо в бюджетних установах.

7. Поки сиділи з дочкою, повз нас проходило чимало, як я розумію, працівників муніціпальних управлінь, які знаходяться на верхніх поверхах будівлі, в якій розташований ЦНАП. Щоб піднятися на верхні поверхи, цим людям потрібно було пройти через ЦНАП до бокових сходів будівлі. Так ось, багато з них, коли заходили в приміщення і йшли повз ЦНАП і повз купу людей, які очікували свою чергу, не вважали за потрібне одягати маски. Навпроти, в залах для очікування я не бачив жодного відвідувача ЦНАПу без маски. Це теж про відношення до законів та до людей.

8. До речі, у ЦНАПі були відключені вхідні автоматичні двері на фотоелементах, а відкриті звичайні бокові двері, які потрібно було відчиняти руками. Думаю, це не дуже правильно. Я приїздив до ЦНАПу, коли на градуснику вже був "+". І з точку зору гігієни, правильніше у теплу погоду включати двері на фотоелементах. А якщо ви вже їх відключили та відкрили звичайні двері, то поставте зразу за дверима дезінфектор. А то у вас ані дезінфектора, ані мила в туалеті.

9. Сидимо з дочкою і вдивляємося у монітор півгодини, годину, півтори години, а черга все не підходить. Я підійшов до адміністратора і спитав, чи скоро підійде наша черга? І отримав радісну звістку про те, що наша черга вже пройшла. Можливо, хтось би на це і купився, але не я. Бо весь час хтось із нас двох слідкував за монітором. Тому я запідозрив, що їх інформаційна система зроблена на тяп-ляп. І я пішов перевіряти всі монітори. І - бінго! - виявилося, що всі монітори ЦНАПу розділилися на дві групи. Одна група - 2 найближчі монітори до адміністратора, показували саме той розклад прийому громадян, за яким працював весь ЦНАП.

Всі інші монітори, включаючи і той, що висів поруч з нами, видавали хаотичний набір номерків. Саме тому ми і пропустили свою чергу. Заісно, я підійшов до адміністратора і повідомив, що їх система зловила глюк. Але добра співробітниця- адміністратор сказала мені щось на кшалт «такого не може бути» і продовжила чимось займатися більш важливим. Нашу розмову почула ще одна співробітниця і пішла зі мною перевірити монітори. Була вкрай здивована. За хвилину всі глюкнуті монітори були відключені.

Мабуть ви сидите, співчуваєте мені і думаєте, що хтось вибачився і нас пропустили без черги? Ні, котики. Нам дали новий номерок і ми знову опинилися в кінці черги. Нічого було в ті монітори вдивлятися! Тепер стій в черзі 2 рази. Ти потрапив в зірковий ЦНАП і маєш тут просидіти якнайдовше. Ну, щоб максимально наїстися його зірковістю.

10. В ЦНАПі був присутній представник компанії, яка поставляє електроенергію. Ця жінка по озвученій мною проблемі сказала звернутися на гарячу телефонну лінію, телефон якої і надала. З'єднання з оператором я чекав 42 хвилини, щоб почути, що вони не займаються цим питанням і мені потрібно телефонувати за іншим номером телефона.

В ЦНАПі відсутні представники міськводоканалу та міськгазу. Але нам потрібно потрапити і в ці організації. Тож коли я спитав у адміністратора ЦНАПу адресу відділів по роботі з абонентами міськводоканалу та міськгазу, то виявилося, що вона це зробити не спроможна. Бо не знає.

Гарний ЦНАП. Інформативний. Все для людей. Їх і розпитував.

11. Поки чекали нашої черги, залишив свій негативний відгук в системі оцінювання роботи ЦНАПу. А на фліпчарті в середині зали написав «Відкрийте туалет». Сподіваюсь, що совість прокинеться і туалет відчинеться.

12. І от, нарешті, ми потрапляємо до зали зі спеціалістами. Ось воно - велике і добре серце найзірковішого ЦНАПу держави! Йдемо до робочого місця, за яким, на думку чудо-монітора, має сидіти спеціаліст. А там... нікого немає. Ми зупиняємося і стоїмо розгублені. Але стоїмо недовго, бо нас гукають до сусіднього робочого місця.

Та виключіть ви вже цю систему, якщо не спроможні навчитися нею користуватися! Навіщо вам ці монітори і ці довбані номерки?

13. Моїй дочці потрібно прописатися у своїй квартирі. Але спеціаліст, який веде прийом, попереджає мене, що реєстраційна служба нам відмовить, бо їй 17 і вона не має права бути прописана в квартирі сама без дорослих.

Завжди в таких випадках питаю:

- Де це написано?

- В законі «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,- відповідає мені спеціаліст.

- Статтю не підкажете? - знову питаю я.

- Дивіться самі, - чую у відповідь.

Добре. Сиджу і читаю весь цей закон. Нічого подібного не знаходжу. Прошу погукати керівника. Розказую, що це трохи неправильно - обмежувати право моєї доньки на прописку. Заодно розказав про туалет і про монітори. І про те, що все одно подам документи і буду чекати на відповідь.

Забігаючи вперед, скажу, що таки я був правий і доньку прописали. Я розумію, що знати все неможливо. Але, думаю можливо зробити так, щоб спеціалісти не казали те, що не відповідає дійсності.

14. Коли я отримав довідку про нову реєстрацію, то мене попередили, що інформацію про зняття з реєстрації з колишнього місця проживання відправлять не зразу, бо щось там у в процесах зіркового ЦНАПу поки не працює. Я погодився, бо то таке - коли прийде ця інформація, тоді і прийде. Але все ж таки мені видали і цю довідку (це внутрішнє діловодство між ЦНАПами), попросивши завезти її у наш ЦНАП у Новоолександрівку.

- Бо в нас немає марок! - сказали мені співробітники кам'янського ЦНАПу.

Немає марок, Карл!

У самому сучасному ЦНАПі України немає мила, туалетного паперу і марок!

Я настільки був розчулений, що вирішив наступного разу привезти бідненькому ЦНАПові трохи марок.

Сльози ллються, поки пишу за ті кляті марки.

Зразу даю ідею: повісте там у середині ЦНАПу якусь кубишку для грошей і напишіть: «На марки». Наші люди добрі, скинуться.

15. Через 4 години 15 хвилин дійшла до нас черга і в інший кабінет. Ще раз:

Чотири. Години. П‘ятнадцять. Хвилин. Очікування. Для отримання довідки про склад сім'ї. В найзірковішому ЦНАПі держави.

Зайшли до приміщення, де видають ці багатостраждалі довідки. На столах, за якими не було спеціалістів, на підлозі - всюди купи документів - як я розумію, неоцифровані домові книги, на підставі яких і видаються ці довідки. Спеціаліст довго десь риється, шукаючи домову книгу нашого багатоквартирного будинку. На видачі цих довідок працювало всього дві особи. І це - не працівники ЦНАПу чи якогось департаменту міськради. Це - працівники приватного товариства з обмеженою відповідальністю. З розмови зрозумів, що цей ТОВ не є управляючою компанією.

Працівниці приватного підприємства, яка вела прийом, став закидати своє незадоволення стосовно часу очікування і вимагати з'єднати мене з її керівництвом. Впиралася і казала мені, куди їхати до офісу ТОВ. Я сказав, що більше нікуди не поспішаю і з зали нікуди не вийду. Працівниця набрала керівницю. Та була дуже незадоволена, що якийсь хлоп турбує її величність питанням, чому вони, розуміючи ще вранці, що в них такий аншлаг і в черзі до їх спеціаліста стоїть неймовірна кількість людей, не вивели хоча б ще дві людини на роботу. А може й чотири. Я був під №36, як було написано в моєму талончику.

Звісно, ніхто мені не став відповідати на мої питання. Маю підозру, що така сумна ситуація там кожного дня.

16. Але я був би несправедливим, як би не написав про те добро, що я побачив у зірковому ЦНАПі. І такє тут теж було.

По-перше, це, як я зрозумів, старший співробітник залу з працівниками ЦНАПу. Коли я їй розповів про більшість перенесених у ЦНАПі пригод, вона якось віднеслась до нас по-людськи і вислухала. До речі, довідку про реєстрацію (про прописку) ми отримали в той же день.

По-друге, це стенд "ЦНАП. Добро завжди поруч". На цьому стенді розміщені фото та маленькі милі оповідання про котів та собак, які шукають новий дім та нових добрих хазяїв. Цей стенд мене дуже втішив. Не знаю, чия це була ідея, але це - класно, по-доброму, та про турботу.

17. Підкину керівництву зіркового ЦНАПу пару ідей. Відкрийте очі: відвідувачі у вас сидять по пів дня. Поставте, врешті решт, кавовий автомат, автомат з їжею та організуйте місця, де можна зарядити телефони. І заодно, встановіть бук-кросінг із розумними книжками, щоб було легше переносити оцю вашу дурість. Бо поки ми любовалися у чергах вашою зірковістю, і телефони розрядилися, і їсти захотілося, і займатися вже було нічим.

18. Ну, і, наостанок, один лайфхак. Якщо вам, цнапівцям, так не вистачає грошей на мило, туалетний папір, дезінфектори та марки, то відкрийте пункт прокату лежаків. Все ж таки на всіх терплячих вашу швидкість роботи місць для сидіння у залах очікування не вистачає. А так - взяв собі шезлонг у прокаті, поставив у зручному місці під правильним монітором, взяв каву та книжку, лежиш, відпочиваєш, радієш життю.

Не ЦНАП, а щастя...

Чому все так? Чому такий гарний проривний проєкт, продуманий, красивий, орієнтований на людей та на надання їм швидких та якісних послуг, поступово перетворюється на таку гидоту? Мабуть, це тому, що ми знов і знов беремо кращі європейські практики та втілюємо їх в українські реалії без зміни відношення до реформ та до людей, без зміни ставлення до своєї роботи та її постійного аналізу та вдосконалення, без розвитку клієнтоорієнтованості та поваги до звичайного маленького українця, без виховання бажання змінювати Україну і оточуючий нас світ.

За красивою обгорткою знову ховається паща байдужості, зневаги та пасивності, які роз'їдають наше суспільство.