Окремі норми  діючого Житлового кодексу Української УРСР (далі-Житловий кодекс) настільки застарілі, що не можуть мати практики застосування.

.           Так ст. 31 Житлового кодексу має наступну редакцію: «громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю».

            Саме так і регламентує правова норма діючого нормативного акту України: «якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР». Звичайно, таке правове обмеження не може мати юридичної сили. Проте, базові положення діючого житлового законодавства юридичну силу мають.

            Поліпшення житлових умов

Згідно Житлового кодексу потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов здійснюють виконавчі комітети органів місцевого самоврядування по місцю реєстрації громадянина.

Також облік можуть вести і по місцю праці, але у випадку якщо підприємство, установа, організація мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або приймають дольову участь в житловому будівництві. Водночас при бажанні такі особи можуть ставати на квартирний облік і по місцю проживання.

Рішення про встановлення на облік громадянина, як такого, що потребує покращення житлових умов затверджує виконавчий комітет місцевої ради.

Стати на облік може навіть пенсіонер, який вийшов на пенсію з певного підприємства, як особа, яка потребує покращення житлових умов.

Відповідно до ст.37 Житлового кодексу осіб, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв’язку з виходом на пенсію, ставлять на облік так само як і тих хто безпосередньо працює на підприємстві.

Громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення. Разом з тим, є підстави, коли це може відбутися раніше:

1)      відбулося поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2)      громадянин виїхав  на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3)      були припинені  трудові відносини з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством;

4)      громадянина засудили до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5)      у разі подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Першочергове надання жилих приміщень

У відповідності до ст. 45 діючого Житлового кодексу у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов:

• сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;

Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;

• особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
• особам, яким надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
• особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку;
• особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;
• медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;
• особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР;
• особам з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп та особам з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
• сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;
• робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;
• матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім'ям, сім'ям, що виховують дітей з інвалідністю, і одиноким матерям (батькам);
• сім'ям при народженні близнят;
• вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів.

Законодавством Союзу РСР і Української РСР право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

Програма  «Доступне житло»

Ті, хто перебуває на квартирному обліку можуть скористатися програмою «Доступне житло».

Вказаною програмою можуть скористатись громадяни, що протягом останніх 3 років не мали житлової площі у власності (без урахування житла, що знаходиться на тимчасово окупованій території), які мають у власності житлову площу не ˃ 13,65 м2 (без урахування житла, що знаходиться на тимчасово окупованій території)

Обов’язковою умовою, яка має бути виконана: дохід на одного члена сім'ї не повинен бути більше п'ятикратної середньомісячної зарплати регіону проживання.

Є обмеження й щодо площі житла: на кожного члена сім'ї дається 21 м² площі плюс ще 10, 5 м² на всю сім'ю.

Програма «Доступне житло» була відкрита у 2010 році. Програма дійсно працювала з 2011 по 2013 рік. З 2015 по 2017 вона фактично була зупинена. У 2018 році її реанімували, змінивши правила.

Слід відмітити, що програма не надала можливості зробити житло доступним.

            Недоступне житло

До 2017 року існувала квота, згідно з якою забудовники зобов'язані були передавати на соціальні потреби встановлену кількість квартир. Зараз ця норма скасована. Житловий фонд поповнюється в основному з вторинного ринку.

 Реально черга рухається дуже повільно.

Є випадки, коли в черзі на поліпшення житлових умов все ще стоять ті, хто подав документи у 80-х роках минулого століття.

Співвідношення середньої заробітної плати в Україні та вартість квартир показує, що для багатьох середньостатистичних українських сімей придбання житла є завданням достатньо проблематичним. 

            Не маючи реальної можливості забезпечити себе житлом на Батьківщині, молоді наші співвітчизники шукають таку можливість, виїжджаючи за кордон. Багато з них там і залишаються.         

Павел Верезуб