Самоврядування як воно є

«Из всех органов власти именно местное самоуправление находится ближе всех к народу, поэтому от профессионализма и ответственности специалистов этой сферы зависит авторитет городской власти среди населения», - заявив міський голова Андрій Білоусов, вітаючи колег з нагоди Дня працівників органів місцевого самоврядування. Це професійне свято міських менеджерів відзначається в Україні 7 грудня.

Що таке місцеве самоврядування та чому його люди винуватять у всіх житлово-комунальних, транспортних, екологічних та інших місцевих негараздах?

Про те, що являє собою влада взагалі та міське самоврядування зокрема, газета «Событие» пише для своїх читачів багато років. Міняються обличчя менеджерів та кольори партійних прапорів, під якими в міській раді засідають депутати. Але стосунки громади та влади й досі нагадують діалог німого і паралізованого з сліпим і глухим.

Місцеве самоврядування, якщо вірити Конституції та Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як бачимо, законодавство дає громадянам можливість збиратись разом і на місці вирішувати всі важливі питання власного життєзабезпечення. Звичайно, збирати громаду для вирішення нагальних або щоденних питань  надто клопітно: прийде, уявімо собі, кілька тисяч громадян, та кожний зі своїм баченням проблеми і шляхів її розв’язання!.. Люди, які намагались створити в своєму багатоквартирному житловому будинку ОСББ, або принаймні самотужки по черзі прибирати в своєму під’їзді, зрозуміють, в чому заковика. Одним подобається чистота і порядок, іншим на це начхати. У підсумку – сусіди не можуть домовитись про спільні правила існування, тим більше – виконувати ці правила. Якщо мешканці сусідніх квартир в одному будинку не можуть дійти згоди щодо збереження власного спільного житла, то чи можна сподіватись, що тисячі людей, які й знати одне одного не хочуть, зможуть вирішувати і ефективно реалізувати заходи з забезпечення життєдіяльності цілого міста?

Для того, щоб не збиратись щодня багатотисячною громадою, аби вирішити, куди витратити спільно зібрані гроші, люди придумали обирати від громади представників – депутатів. Депутат – це член громади, якого земляки посилають чинити міське самоврядування. Вирішувати питання життєзабезпечення громади. Громадяни-виборці чекають від обранця, що він чинитиме так, щоб їм усім жилось добре в населеному пункті.

Депутати збираються в ради – представницькі органи місцевого самоврядування. Сьогодні на території проживання громади міста Кам’янське діє міська рада з 42 депутатів. Рада ділить бюджет міста між людьми, які їх витрачають на потреби громади. Одні дороги ремонтують, інші – за чистотою наглядають…

Ось для того, щоб наглядати за порядком в населеному пункті, депутатам потрібні виконавці. Депутати наймають менеджерів, яких ще називають посадовими особами – виконувати ті заходи, що придумують депутати для загального добра. Одні менеджери дороги ремонтують, інші – феєрверки та масові гулянки влаштовують на потіху землякам.  Посадовці-менеджери звітують перед депутатами-наймачами про свої дії, а також пропонують на розгляд депутатів, що треба зробити, аби людям було безпечно, тепло і світло, щоб питна вода текла з водопровідних кранів, а не по вулиці. Депутати оцінюють ефективність роботи менеджерів і погоджуються або не погоджуються з їхніми пропозиціями.

Особлива постать в системі місцевого самоврядування – міський голова. Він обраний, але виконує функції менеджера – оперативно керує життєдіяльністю міста, представляє місто в контактах з верхніми гілками влади, призначає та знімає директорів комунальних підприємств.

Майже паралельні світи

Влада - це породження людської безвідповідальності. Тобто люди від без відповідальності придумали владу. Ліньки стало первісним мисливцям щодня вирішувати, куди за мамонтом йти. Вони й обрали собі вождя: нехай він вирішує. Бо завжди знайдеться в гурті той, хто над усяку роботу любить командувати. І, в разі чого, він же і відповість за невдале полювання. Головою. До тих пір, поки вождь відповідав головою за свої помилки, влада була ефективною. Тому що боялася.

Влада вдосконалювалась, як і все на світі. Вождю не могло подобатись те, що за свої дії треба відповідати особисто. З часом вожді зібрали навколо себе радників та помічників, з озброєною охороною , яка згодом стала силовими структурами сучасної держави. І виборці вже не могли просто прийти до вождя у намет і запропонувати здати булаву.

Сьогодні в Кам’янському, як і загалом в Україні, створено таку систему влади, яка дозволяє людям при владі уникати особистої відповідальності за свої дії.

Депутати більшістю приймають всі стратегічні рішення щодо забезпечення життєдіяльності міста  Притягти до відповідальності раду за неправильне, навіть за незаконне рішення, неможливо по закону – це колегіальне рішення. Посадові особи, коли їх звинувачують в неефективному використанні бюджетних коштів або протизаконних діях, кивають на депутатів: ми ж лише виконавці волі міської ради, кажуть менеджери. В результаті, виборці-роботодавці і власники території населеного пункту мерзнуть в темряві, калічаться на розбитих тротуарах, платять втридорога за ремонти, які роблять своїми руками. А депутати в цьому не винні, бо ремонти роблять не вони і директорів КП призначають не вони. І менеджери не винні, бо робили те, що придумали і схвалили більшістю голосів на сесії депутати міської ради.

Без істотних змін

«Наше місто, як і раніше, живе, як випробувальний полігон. Тепер тут експериментують, чи зможе людина вижити «по-новому»», - писала газета в 2018 році.

Грандіозний експеримент проводиться, схоже, в області житлово-комунального господарства. Чи можна роками змушувати людей платити за послуги, яких немає? Можна за пару десятків років нехтування угробити житловий фонд, а потім сказати мешканцям: це ваше житло і ваші проблеми? Мешканці погодяться і будуть продовжувати платити за неіснуюче обслуговування свого житла. Можна роками витрачати невідомо куди гроші споживачів, дозволяючи старіти і руйнуватися системі централізованого опалення, а потім сказати споживачам: все, опалення не буде, ставте собі за свої гроші нове індивідуальне опалення?  Мешканці радітимуть, що оселя не згоріла…

Як і повелося ще з радянської давнини, громада досі чекає, коли нами будуть керувати так, щоб нам було безпечно і ситно сьогодні і, бажано, завтра. Заковика в тому, що хороше життя кожен починає будувати особисто для себе так, як його бачить. Хтось не платить навіть за отримане опалення. Хтось незаконно будує собі автостоянку чи торговий павільйон… Хтось грабує на вулицях пенсіонерів або ріже комунікаційні кабелі.

І менеджери в такій ситуації знову відірвуть собі найбільші і жирні шматки, бо мають доступ до бюджету і особисту безвідповідальність як захист.

Доведеться змиритися: поки ми гребемо кожен до себе, управляти нами будуть ті, хто загрібає більше - найбільш нахабні і корисливі, байдужі до спільної справи і чужого горя.

Олександр Гуров