Родина і походження
Роберт Лісовський народився 29 грудня 1893 року у Кам’янському у родині вихідців із Німеччини.
Батько, інженер Антон (Антін) Карлович Лісовський, здобув фахову освіту в Лювені (Бельгія), і працював на водокачці Дніпровського заводу Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, а згодом завідував механічними майстернями заводу. Мати, німкеня-протестантка Юлія (Юліне) фон Анке, була досить освіченою для свого часу жінкою.. Проте вона за звичаями того часу займалася господарством,та виховувала дітей, яких у сім’ї було п’ятеро. Окрім Роберта, в сім’ї Лісовських були ще дві доньки та двоє синів.
Антон Карлович, у родоводі якого тісно переплелися українське і німецьке коріння, з раннього дитинства привчав своїх синів до постійної праці, зокрема з металом і механізмами. У родинній бібліотеці поряд із технічною літературою були твори світової класики. А мама докладала багато зусиль, щоб діти виросли освіченими та вихованими людьми. Попри німецьке походження, вона зуміла прищепити своїм дітям почуття любові до України та української культури.
За часів СРСР родина Антона Лісовського була позбавлена свого дому і зазнала утисків від радянської влади. Один із братів Борис (Бернгард) Антонович Лісовський, який працював керівником групи постачання «Кам’янбуду», був репресований і розстріляний 1937 року. Інший брат, Володимир, загинув в автомобільній катастрофі, а чоловіки обох сестер були заслані і загинули в сибірських ГУЛАГах.
Освіта
Охрещений євангельсько-лютеранським пастором, Роберт Лісовький отримав ґрунтовну домашню освіту, а потім продовжив навчання у німецькій школі Кам’янського. З дитинства Роберт мав хист до малювання, який повною мірою проявився саме під час навчання у Кам’янській лютеранській початковій школі.
Батьки всіляко підтримуючи захоплення сина мистецтвом. У 1906 році батько відправив тринадцятирічного Роберта до Миргорода на навчання до престижної художньо-промислової школи імені М. Гоголя. У цьому відомому навчальному закладі викладали живописець із акварелі Рудольф Пельше та художник Опанас Сластіон,  який подавав учням основи специфічно українського орнаменту.
Свою гімназійну мистецьку освіту молодий Лісовський продовжив у 1908–10 роках у Києві, де вступив до малярської школи Олександра Мурашка. Студенти шукали не лише ретельно студіювали мистецькі спеціалізації, але й шукали спільні інтереси поза межами навчального процесу. В цей період молодий Лісовський здружився з майбутніми класиками українського мистецтва Іваном Падалкою, Василем Седеляром, а, найбільше, – з Павлом Ковжуном.
Початок творчої діяльності
У 1913 році малярські та графічні роботи Лісовського вперше були представлені на виставці у  Ніжині, а також на показі групи молодих митців «Перстень» у Києві. Показником якості робіт молодого художника може бути той факт, що на виставці студентів малярської школи акварель «Настурції» Роберта Лісовського купив до власної колекції відомий український підприємець і меценат Михайло Терещенко, майбутній міністр фінансів та міністр закордонних справ у Тимчасовому уряді Росії.
В цей період, щоб заробити гроші, Роберт Лісовський також співпрацював із театрами. Зокрема семе він розробляв художні декорації для вистав «Молодого театру» Леся Курбаса, у тому числі до драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». На жаль всі ці унікальні декорації згодом пропали під час Громадянської війни.
У 1917 році Лісовський одним із перших став студентом Української Академії Мистецтв. Спочатку рік учився у Михайла Бойчука, а потім – у ректора академії Георгія Нарбута, автора грошових банкнот часів Української народної республіки. Згодом Роберт став улюбленим учнем академіка. Саме він допомагав доглядати хворого на тиф Нарбута і переживав, що дружина вчителя мусила за безцінь продавати унікальну колекцію скла, аби мати кошти на лікування чоловіка. Проте хворобу так і не вдалося перемогти і Георгій Нарбут помер у травні 1920 року.
Втеча за кордон від більшовиків
У тому ж 1920 році Роберт Лісовський був заарештований більшовикамияк представник студентської ради академії і декілька місяців перебував в тюрмі. Згодом його звільнили, але через деякий час знову взяли під варту. Нічого не пояснюючи, молодого художника закинули у потяг і під конвоєм повезли у невідомому напрямку. Лісовський не став спокушати долю і вистрибнув через вікно, коли з’явилася така можливість. Він дістався до кордону, переплив граничну річку Збруч і одразу попав прямо до рук польських прикордонників. Невідомо як склалася б далі доля молодого художника, але за щасливим випадком виявилось, що брат польського коменданта сторожі, також навчався у Київській академії разом з Лісовським.
Саме польський комендант допоміг Лісовському  виправити документи, завдяки яким той зміг переїхати до Варшави і одержати роботу в державних графічних закладах для виготовлення урядових документів і банкнот. Відомо, що одна запроєктована ним в той час монета увійшла в офіційний обіг.
Перші роки еміграції
У 1923 році Роберт Лісовський поселився у Львові, де вже сформувалася мистецька придніпровська група — Гурток Діячів Українського Мистецтва. Працював оформлювачем книжкових видань, вчителем малювання у вчительській семінарії. Саме в цей час Лісовський створював численні шрифти та ілюстрації для періодичних видань, а також обкладинки для книжок. «Сонячні кларнети» Павла Тичини, «Вежі» Олега Ольжича, «Українські баляди» Леоніда Полтави – ці та багато інших видань доповнилися дизайном Лісовського.
Його роботи стали помітними на міжнародних виставках книжкового мистецтва у Празі, Брюсселі та цілій низці презентацій української графіки в Європі. Зростання професійної майстерності, виставкова діяльність дали можливість Роберту Антоновичу успішно скласти іспити до Берлінської академії мистецтв. Після закінчення навчання він отримав запрошення до Праги на посаду професора графіки Української студії пластичного мистецтва.
Особисте життя
Саме у Львові Роберт Лісовський познайомився і у 1925 році одружився зі Стефанією Туркевич, першою українською жінкою-композитором.  1927 року у Львові у них народилася донька Зоя Лісовська (по чоловікові Нижанківська) — живописець і графік.  Із 1952 р дочка Роберта Антоновича виставляла свої твори в Англії, Італії, Німеччині, Швейцарії.
Онучка Роберта Лісовського – Лада Нижанківська-Кукс, яка народилася у 1962 році, також стала художницею, продовживши таким чином сімейну династію. Хоча у родіні сподівалися, що вона обере музичну кап’єру, адже батько її – Олег Нижанківський – знаменитий співак (баритон) виступав у оперних театрах Швейцарії, на радіо й телебаченні. Але все-таки перемогла дідусева любов і спадковість.
Треба відзначити, що сімейне щастя у родині Лісовських було недовгим. Згодом подружжя вирішило розлучитись. У1937 році Стефанія вийшла заміж вдруге, за лікаря-психіатра та письменника Нарциза Лукіяновича.
Проукраїнська діяльність в еміграції
Під час вимушеної розлуки з батьківщиною Роберт Лісовський бере активну участь у житті української еміграції – займається організацією виставок української графіки, зокрема у Берлині та Римі, входить до складу журі конкурсів «найгарніших українських книжок». В цей період він створив проєкти символіки України на замовлення українських політичних структур в еміграції, зокрема емблему ОУН «Тризуб з мечем», серію відзнак для Карпатської Січі ( у тому числі кокард, нагород, печаток), а також бофонів (скорочено від «бойовий фонд») – символічних грошових знаків УПА та ОУН.
Поряд із громадською роботою та педагогічною діяльністю у Празі Роберт Антонович не припиняв і творчої роботи, виїздив на пленери, вдосконалюючи свій талант аквареліста, та сумлінно виконував численні графічні замовлення для видавництв Євгена Вирового, Юрія Тищенка.
Також Лісовський був активним учасником Пласту – української скаутської організації. Знаний під пластовим ім’ям «Сизий орел», він виховав кілька поколінь патріотів за кордоном. Саме Лісовський створив емблему «Пласту» – переплетений із лілеєю тризуб.Три лілеї на емблемі символізують три головні обов’язки пластуна, а тризуб вказує на те, що Пласт – це українська організація молоді.
Логотип для Lufthansa
Вважається, що Роберт Лісовський брав участь у створенні логотипа однієї з найпотужніших європейських авіакомпаній – Lufthansa. Єдиним підтвердженням участі Лісовського в роботі над логотипом Lufthansa на сьогодні є свідчення дочки художника Зої Лісовської-Нижанківської, які їй переповів сам батько.
Однак логотип авіакомпанії – журавель у колі –  належав ще її попереднику, Deutsche Luft-Reederei, і був створений 1918 року німецьким графіком і архітектором Отто Фірле.
У 1926 році DАL об’єдналася зі ще одним німецьким авіаконцерном, унаслідок чого утворилася відома нині Deutsche Lufthansa.
Тоді ж з’явився й оновлений логотип – журавель у польоті постав у жовто-синіх кольорах. Нова емблема начебто і є роботою Лісовського, який на той час навчався в Берлінській академії мистецтв.
Керівництво Lufthansa не заперечує, що Роберт міг бути залучений до процесу редизайну, однак офіційним автором лого все ж вважають німця Фірле. Біографи припускають, що інформація про авторство Лісовського могла «загубитися» під час другої світової війни.
Післявоєнний період
Події Другої світової війни художник пережив у Празі, під час німецької окупації якої він втратив майже всі свої твори. У 1946 році емігрантська доля закинула йогов Італію, і він певний час мешкав у Римі, де заробляв на життя малюванням картин.
У грудні 1951 переїхав у Велику Британію (Лондон), де прожив майже 25 років. У 1964-1968 роках був обраний головою Союзу українців Британії та представником до органів влади. Був куратором музею Тараса Шевченка в Лондоні. Від 1960 року був дійсним членом Української Вільної Академії Наук, де належав до її європейської президії. Хоча громадська робота в бюро Союзу українців у Великій Британії займала велику частину часу митця, він поступово повернувся до творчої праці – створює унікальні обкладинки, заставки, емблеми, поштові та видавничі марки, виконані на замовлення українських видавництв і установ.
У серпні 1976 переїхав у Женеву, до родини доньки Зої Нижанківської, де і помер 28 грудня 1982 року не доживши одного дня до 91 роковин.
Вшанування пам’яті
В останні десятиріччя ім’я Роберта Лісовського стає все більш відомим в Україні. У 2016 році у Кам’янському вулицю головного ідеолога комунізму Карла Маркса, яка йде від воріт центрального парку до Гімназичного проспекту, перейменували у вулицю Роберта Лісовського. У Києві на його честь перейменували вулицю Академіка Бутлерова, а у Дніпрі – вулицю Щукіна.
У 2017 році міська влада Кам’янського навіть «замахнулася» на спорудження пам’ятника знаменитому землякові.  Його планувалося встановити  біля Технічного ліцею з боку Гімназичного проспекту. Але на жаль ці плани з певних причин так і не були реалізовані.

Джерело