Влітку 2017 року на «Міськводоканал» Кам’янського прийшла «нова команда менеджерів» на чолі з гендиректором Олександром Плахотніком та почала реалізовувати проект реконструкції водогону по вул. Лохвицького.

Але, діяльність водоканалу в цьому напрямку насправді виявилася досить мутною…

«Ледь дихає»

235-тисячне місто Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ), що на Дніпропетровщині, перебуває під постійною загрозою обмеження або відключення води. В квітні 2019 року КП Дніпропетровської облради «Аульський водовід», яке постачає воду місцевому водоканалу, а той – містянам, попередило про можливе обмеження водопостачання населеного пункту через несвоєчасні сплати рахунків.

Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міськради «Міськводоканал», по суті, не могло сплатити «Аульському водоводу» навіть поточні платежі. «Аули» напряму звинувачували у бездіяльності, як виконком Кам’янської міськради, так і особисто гендиректора «Міськводоканалу».

На грошові кошти, що на рахунках підприємства, було накладено арешт  в рамках справи про банкрутство. Провадження у справі Господарський суд Дніпропетровської області відкрив 24 січня 2019 року.

Гроші, звісно, знайшли і ситуацію владнали. Адже, йдеться про водопостачання 235-тисячного міста.

Але кам’янський водоканал перебуває у стабільно важкому стані і є одним з найбільших боржників серед комунальних підприємств міста за підсумками минулого року. Борги обчислюються сотнями мільйонів гривень.

Міська влада зобов’язує «Міськводоканал» своєчасно платити за енергоносії, зменшувати заборгованість, посилювати роботу по «вибиванню» боргів з населення.

З таких білбордів в місті закликають платити за воду

Якби тільки у споживачах була проблема. Підприємство несе великі втрати води.  

Неподалік залізничного вокзалу у Кам’янському є водойма. Вона наповнюється водою, яка б’є просто з землі.

За словами місцевих, це не природні джерела, не грунтові води, а саме втрати з труб водоканалу.

«Там велика труба тече. Вони нічого не можуть зробити. Трактор підігнали, рили, він провалився. Водоканал це», – поінформував 82-річний місцевий мешканець.

Потім інформацію про великі втрати води в цьому районі підтвердив і особисто гендиректор «Міськводоканалу».

З липня 2017 року водоканалом Кам’янського керує Олександр Плахотнік – очільник міської організації ВО «Батьківщина», який вже багато років перебуває в рядах партії.

Район аварій та втрат

На іншій стороні дороги від водойми простягається вулиця Лохвицького. В районі цієї вулиці пролягає одна з найстаріших в місті дільниць водоводу. Введена в експлуатацію у 1965 році і, як зазначають у водоканалі, вже вичерпала свій ресурс. Саме в цьому районі відбуваються велика кількість аварій та втрат води.

Наприкінці 2017 року «Міськводоканал» Кам’янського реконстроював водогін (діаметр труби 600 мм) від водопровідної насосної станції по вул. Лохвицького, 29 до вул. Казанська. 

Синій кружечок - насосна станція на Лохвицького, 29, червоний – водойма, чорна стрілка – реконструкція водогону

Роботи першого пускового комплексу включали заміну 772 метрів сталевої труби водоводу на пластикову, але діаметром 500 мм.

Фото (kstati.dp.ua) з місця реконструкції в грудні 2017 року

Результат діяльності «Міськводоканалу» можна побачити й досі. В районі проведення робіт викопали траншею та покинули все як є.

«Тут був «Міськводоканал»

На місці викопаної траншеї знаходилися старі сталеві труби діаметром 600 мм, а нові, поліетиленові, прокладені поряд і вони закопані.

Виявляється, це справа рук фірми, яку залучив «Міськводоканал» через аукціон.

23 лютого 2018 року Кам’янська міськрада надала дозвіл «Міськводоканалу» на продаж 770 метрів сталевих труб по вул. Лохвицького, вартість яких оцінили у майже 90 тис грн.

Рішення ледве ухвалили. Документ підтримало трохи більше половини міської ради. Не голосував, у тому числі, міський голова, який проводив сесію. Як повідомляло місцеве видання, на комісіях депутати звернули увагу на занижену оціночну вартість труб. Проте, представники водоканалу повідомляли, що роботи по їх демонтажу, нібито, будуть коштувати 400 тис грн.

«Вартість труби оцінюють в 89 546 гривень. В принципі, це навіть не вартість металобрухту», – цитував секретара міської ради Олександра Залевського місцевий сайт 5692.com.ua.

Цікаво, що й гендиректор водоканалу, не знає, кому продали труби.

«Було рішення міськради, була оцінка. Потім ми звернулися до торгуючої організації. Вони провели аукціон і комусь їх продали. Я не знаю. Люди сами викопували…», – коментує Плахотнік.

На зауваження про те, що ями не закопали, гендиректор «Міськводоканалу” відповів, що «це питання вже не до нас».

Отже, гендиректор комунального підприємства не знає, кому продають труби та йому, вочевидь, байдуже на безлад, який коїться на місці, де проводили роботи. Процедура продажу старих труб видається не те що непрозорою, а прихованою. Інформацію про їхній продаж, у тому числі об’яви, не вдалося знайти у відкритих джерелах в Інтернеті.

Щоб було з кого спитати

28 лютого 2019 року водоканал Кам’янського, який у фінансовому плані ледь «дихає», знов укладає угоду на реконструкцію водогону діаметром 600 мм від водопровідної насосної станції по вул. Лохвицького, 29 (майданчик № 3) до вул. Казанська. Роботи має виконати ТОВ «Будівельно-ремонтна група «Житлобуд» (ТОВ «БРГЖ») за 4,2 млн грн.

Йдеться про будівництво другого пускового комплексу. Другий етап робіт, по заміні 1055 метрів труб на тій же ділянці, планувався ще на 2018 рік. 

«Другий етап робіт відбуватиметься у 2018 році, коли замінять ще – 1055 м водоводу. Прокладання труб водоводу по південній стороні траси Бориспіль-Запоріжжя, скоротить його на 300 метрів», – зазначав Олександр Яровой, технічний директор КВП КМР «Міськводоканал» наприкінці 2017 року.

ТОВ «БРГЖ» найняли напряму, без проведення конкурсу. І мали право, бо водоканали регулються окремими нормами ЗУ «Про публічні закупівлі». Але ж при цьому, ніхто і не забороняв провести конкурс, на якому пірядники могли запропонувати виконати роботи за більш вигідною ціною. Тим паче, що підприємство перебуває у вкрай складному фінансовому становищі.

Але найдивніше те, що напряму найняли фірму, яка не виконувала аналогічні договори за бюджетні кошти. Звідки такий успіх?

А все просто. Власниця та директорка ТОВ «Будівельно-ремонтна група «Житлобуд» Оксана Федосюк – однопартійка Олександра Плахотніка.

Членський квиток вона отримала 26 грудня 2017 року.

Фото в день отримання членського квитка

Але й до цього вона з’являлася на заходах разом з батьківщиновцями. Наприклад, на турнірі зі змішаних єдиноборств Road to WWFC6 в серпні 2017 року – разом з Плахотніком, а також депутатом Кам’янської міськради від ВО «Батьківщина» Сергієм Миршавкою.

«Бурхливими оплесками глядачі і спортсмени вітали спонсорів турніру: президента СК «Адреналін» Олександра Плахотніка, депутата Кам'янського міської ради Сергія Миршавку, приватного підприємця Оксану Федосюк та багатьох інших», – повідомляло місцеве ЗМІ kstati.dp.ua.

ТОВ «Будівельно-ремонтна група «Житлобуд» було зареєстроване 27 липня 2017 року – приблизно через 10 днів після призначення Плахотніка гендиректором «Міськводоканалу». Зокрема, нового керівника колективу комунального підприємства представили 18 липня.

Власником і керівником ТОВ «БРГЖ» спочатку був такий собі Андрій Голубєв, з Києва. Він – керуючий партнер Асоціації «Правова гільдія України», фахівець-практик з питань консультування приватних і корпоративних клієнтів.

31 жовтня 2017 року керівником підприємства стала Оксана Федосюк. Та напередодні укладання угоди на 4,2 млн грн з «Міськводоканалом» вона стала власницею ТОВ «Будівельно-ремонтна група «Житлобуд».

Вул. Воробйова, 13. Саме тут прописане ТОВ “БРГЖ” Оксани Федосюк

Олександр Плахотнік каже, що залучає фірми тих, кому довіряє – щоб було з кого спитати.

«Я її знаю. Я працюю з людьми, яким я довіряю. Мені ж потрібно, щоб було з кого спитати. До мене приїхали якісь гарні, невідомі хлопці, взяли гроші, зробили якусь фігню. І потім шукай їх…», – каже Плахотнік.

На питання, за яким критерієм обирали фірму, він відповів:

«Дивіться. Як буває у всяких крупних компаній декілька фірм. Це та же організація, грубо кажучи, яка робила і першу чергу. Я вважаю, що люди повинні відповідати повністю за весь об’єкт».

Але, якщо «крупна» компанія виконувала роботи, чому її залученням не хвалився у своїх прес-релізах водоканал? Хоча, про фірму проектанта згадував. Та хто виконував роботи першої черги?

Наприкінці 2017 року роботи по реконструкції водогону діаметром 600 мм від водопровідної насосної станції по вул. Лохвицького, 29 виконувало приватне підприємство «Промбудресурс» за 2,6 млн грн. За даними аналітичної платформи YouControl, Оксани Федосюк не було ані серед засновників, ані серед керівників цього підприємства.

А ще Плахотнік заявив, що поки «Міськводоканал» не може платити ТОВ «БРГЖ» по договору підряду.

«Угода укладена, але інвестиційна програма не затверджена. Тому, ми не можемо зараз оплачувати підряднику. Нічого цього робити не можемо. Якщо з інвестпрограмою буде все в порядку, в цьому році плануємо завершити і другу чергу», – каже Плахотнік.

Підтвердження того, що інвестпрограма не затверджена – на офіційному сайті «Міськводоканалу». Комунальне підприємство запрошує на відкрите обговорення проекту Постанови НКРЕКП «Про схвалення Інвестиційної програми Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради «Міськводоканал» на 2019 рік», яке відбудеться 3 червня.

Слова Олександра Плахотніка про те, що підряднику поки не можуть платити – не правда. ТОВ «БРГЖ» вже отримало майже 1 млн грн від Кам’янського водоканалу.

Згідно договору, замовник зобов’язується впродовж 20 банківських днів здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості матеріалів, що, очевидно, і зробили.

Як бачимо, у «Міськводоканалу» настільки родинні стосунки з ТОВ «БРГЖ», що з фірмою уклали договір та перерахували перший мільйон ще до затвердження інвестиційної програми, в рамках котрої і повинні проводити роботи.

Тож, комунальне виробниче підприємство Кам’янської міськради «Міськводоканал» має величезні борги, втрати води, але при цьому, вочевидь, і не намагається економити. 770 метрів величезних старих сталевих труб, оцінених в 90 тис грн, продали незрозуміло кому - про покупців, нібито, не знає й сам гендиректор водоканалу. В районі проведення реконструкції, на місці старих труб, залишили безлад.

На черзі - другий етап робіт. Та гендиректор, нехтуючи проведенням конкурсу, залучає фірму наближеної – щоб потім було з кого спитати. Їй перерахували майже мільйон ще до затвердження інвестиційної програми.

Тим часом, заробляє Олександр Плахотнік на водоканалі чималі кошти, за 2018 рік - 419 тис грн. Це майже 35 тис грн на місяць. Для порівняння, дохід від заробітної плати прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана за 2018 рік трохи більше – 443 тис грн.

Антон Філіппов

 Розслідування створено за підтримки регіонального проекту BIHUS.info.