Трохи більш як за місяць українці обиратимуть Верховну Раду. Нас чекає чергове недешеве шоу: за наші гроші політики рекламуватимуть себе та поливатимуть брудом конкурентів. Вже видно, що виборців закликатимуть «голосувати серцем» - агітація все більш стає схожою на розважальну програму з елементами фільмів жаху.

Закон - про вибори

Вибори до Верховної ради в Україні проходять кожні 5 років в останню неділю жовтня. Чергові парламентські вибори повинні були відбутися 27 жовтня 2019 року.
Але новообраний глава держави Володимир Зеленський оголосив розпуск ВРУ та проведення дострокових виборів. Причинами розпуску парламенту, за заявою Зеленського, стали низька довіра українців до цього органу влади та фактична відсутність коаліції.
Згідно ст. 77 Конституції України, позачергові вибори до Верховної ради проводяться в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення її повноважень. А виборча кампанія і реєстрація партій-кандидатів у ЦВК стартує на наступний день з дня публікації указу. Подача документів у Центральну виборчу комісію повинна завершитися за 30 днів до дня виборів. Отже, нас чекають вибори до ВРУ 21 липня.
До складу Верховної ради України входять 450 депутатів, які обираються за пропорційно-мажоритарній системі змішаної. Половина нардепів проходить в парламент на підставі голосування за виборчими списками кандидатів від політичних партій (пропорційна система). Ще 225 членів Верховної ради обираються в одномандатних округах за мажоритарною системою відносної більшості.

Кам'янське тримає інтригу

Кілька днів лишилось у політиків, щоб подати до Центральної виборчої комісії документи на реєстрацію кандидатів в народні депутати – це можна зробити до 20 червня включно. Вже 10 червня політичні сили мали визначитись із кандидатурами.
Поки що на інтернет-сайті Центрвиборчкому нема інформації про кандидатів від Кам’янського (виборчий округ 30). Тому вся інформація про те, хто з кам’янчан балотуватиметься в парламент – лише балачки.

Отже, про балачки. 
Балакають, що від діючої влади в Раду висуватимуть Костянтина Сауся, заступника міського голови і колишнього директора центрального ринку. Або від партії «Слуга народу» або від політ сили «За життя!».
Днями стало відомо, що партія «Сила людей» висуватиме аж трьох кандидатів: депутата міськради Андрія Іванченко як мажоритарщика та підприємця Андрія Нестеренка за політичними списками. Щодо третього кандидата однопартійці поки тримають інтригу, натякнувши лише, що це буде жінка.
«Опозиційний блок», ймовірно, висуватиме в парламент депутата міськради Сергія Павлюка, який радить дочекатись рішення партії.
Поки нема ясності, хто піде в кандидати від партії Петра Порошенка та від «Слуги народу».
Раніше про свої амбіції щодо Верховної Ради заявляв Олександр Плахотнік, лідер місцевого осередку «Батьківшини» та гендиректор КВП КМР «Міськводоканал».
Від ВО «Свобода» за партійними списками можуть бути висунуті активісти Сергій Петренко та Олена Залевська – обидва відомі як послідовні націоналісти, а пані Залевська ще й дружина секретаря міськради Олександра Залевського. Можливо, їм складе компанію та конкуренцію Дмитро Ярош, народний депутат і колишній лідер Правого сектору.
Лідер новоутвореної партії «Бджола» Андрій Білоусов, міський голова Кам'янського, неодноразово казав, що не збирається балотуватись у Верховну раду найближчим часом.
Як бачимо, серед потенційних кандидатів є до болю знайомі і відносно нові обличчя.

Кого ми обираємо

Щоб вибрати собі Верховну Раду таку, як треба, варто розуміти, чого можна чекати від народних обранців. 
Головне, що треба знати про депутатів ВРУ: це люди, яких ми обираємо від своєї громади, щоб вони представляли громадські інтереси в вищому законодавчому органі державної влади. Органі, який в парламентсько-президентській Україні має визначальні для розвитку держави повноваження. До повноважень Верховної Ради України належить: призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією, оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту).
Парламент затверджує склад виконавчих органів державної влади: розглядає подання та призначає на посаду міністрів Кабміну. Саме ці люди розпоряджатимуться потім бюджетними коштами згідно бюджету, підписаного парламентом.

ВІД РЕДАКЦІЇ
Бачимо, що обираємо?

Нам, земляки, політики знову пропонують зіграти в гру «Обери мене». Для них похід у владу – бізнес, бо переможці потім заробляють гроші, керуючи виборцями та розпоряджаючись їхніми коштами. А переможені сподіваються на реванш і тому переконують виборців, що вони будуть кращі за діючих управителів.
Як і в будь якому бізнесі, в виборах є період інвестицій, коли учасники перегонів вкладають гроші в майбутню перемогу. Гляньте, скільки по місту розвішано політичної реклами, скільки її в газетах та на екранах! Уявіть, скільки заплачено грошей за те, щоб привернути вашу увагу та прихильність, виборці! Цим можна пишатись. А можна спитати в кандидатів: а чого б замість біллборду та не відремонтувати за ті ж гроші шматок тротуару, а на ньому вже й написати «від партії…»? Якби гроші, викинуті на політичну рекламу в Кам'янському, зібрати докупи, то можна було б і пристойний ремонт зробити в дитячій лікарні, певно?
Звичайно, кожен розпоряджається своїми грішми, як хоче. І не своїми – теж. Але за чужі гроші треба відповідати, а інвестор завжди хоче повернути своє та отримати прибуток. Отже, учасники виборчих перегонів мають повернути інвестиції у вибори з прибутком. 
Як вже було сказано, переможці у виборах отримають доступ до бюджету, тобто до громадських грошей. Зайве нагадувати громаді, як ефективно орудували нашими грошима управителі донині? Забудькуватим нагадаємо лише про хронічно хворі капремонтом центральний парк та підйом проспекту Свободи, позицію УКОЖФ «ви платіть, але грошей на ремонт у нас нема»…
Отже, шановні виборці, як ви гадаєте, звідки майбутні переможці братимуть гроші, щоб виправдати інвестиції? В будь якому випадку, ці гроші будемо заробляти ми, бо в країні немає інших грошей, окрім грошей платників податків. Вибір полягає в тому, що різні політики бачать різні способи заробити грошей. Одні хотіли б створити умови, в яких люди би заробляли більше і платили за все. Іншим достатньо експлуатувати владні повноваження, отримуючи з цього особисту вигоду. 
Виборці теж хочуть різного від обранців-законотворців. Хтось хоче, щоб йому не заважали заробляти – він сам за все заплатить. Хтось воліє сподіватись на гарантоване соціальне забезпечення і чекати, поки всі його потреби задовольнить держава. Відповідно, люди обиратимуть тих законотворців, які обіцятимуть зробити країну комфортною для їхнього проживання. Якою українці схочуть бачити Україну найближчим часом – таку й оберуть Верховну Раду.
Проблема не у виборі українців – правильному чи ні. Проблема лише в тім, що українці не звикли вимагати відповіді від управителів за їхні дії. Може, це тому, що ми не надто квапимось нести відповідальність за власні вчинки?