Розсекречення архівів дає можливість по новому поглянути на історію 77 річної давнини і побачити невідомі сторінки того часу.

       Охопити, все що знайдено в архівах по звільненню Криничок, однією публікацією практично неможливо, але почати з деяких епізодів все ж напевно буде цікаво і пізнавально. В одній з попередніх публікацій («Событие» №35(1252) 26 августа 2020г.)  була розповідь про загибель артилерійської батареї в серпні 1941 року в районі I-го Кварталу Криничок (нині село Рогівське). Там же була згадка і про висоту 159.9, пов'язану з подіями осені 1943 року. Висота 159.9, в минулі часи, більш відома як «Лиса Могила» - курган в декількох сотнях метрів від повороту на село Рогівське, одна з ключових точок німецької оборони не тільки Криничок, але і всієї системи відходячих німецьких військ з Дніпропетровського вигину.

       Дніпропетровський вигин - це закрут річки Дніпро з виступом на вістрі - містом Дніпропетровськ. Для німців мав важливе стратегічне значення, тому що дозволяв зберегти не тільки тилові бази, розгалужену мережу комунікацій і т.п., але і в разі сприятливої ​​військової обстановки, був би стратегічно важливим форпостом при плануванні потенційних операцій в напрямку Донбасу. Крім того втрата цього простору давала можливість просування радянським військам в Правобережну Україну. Евакуація військ, матеріальних ресурсів, продовольчих запасів, госпіталів і т.п., обумовлена ​​проривом радянських військ з Аульського плацдарму і плацдарму в р-ні Військового з метою оточення німецьких військ в р-ні вигину, вимагала від німців не тільки злагодженості та організації, а й часу . Утримати цей простір противник практично не міг, але ставилося завдання максимально загальмувати рух Червоної Армії і не дати перерізати трасу Дніпропетровськ - Кривий Ріг. Кринички і були однією з ключових точок і ворог будь-яку ціну намагався їх утримати.

       25 жовтня 1943 року, згідно бойового розпорядження №038 штабу 353 стрілецької дивізії генерал-майора Колчука від 24.10. 43г «…1149 стрелковый полк с приданной батарей 902 арт. полка прорывает оборону противника в направлении высоты 159.9…». Розвиваючи наступ з Аульського плацдарму, уздовж траси Дніпродзержинськ - Кринички, 353 сд зіткнулася з масованим мінометним та кулеметним вогнем на підступах до висоти 159.9. Ланцюги, практично необстріляного поповнення 1149 сп дивізії, з найближчих районів лівобережжя, підіймаючись в атаку, своїми, вже мертвими тілами, брали Кринички. Завданням було - не знижувати темп наступу і людей не шкодували. Несамовиті крики гинучих, поранених і покалічених, в тій атаці, луною відбилися від посадок і балок і перетворилися в тишу. Висота була взята. Після запеклої короткої атаки, поле заслане тілами молодих бійців, відкрило шлях до звільнення Криничок. Втомлені нечисленні похоронні команди, стягували тіла загиблих в найближчі воронки і просто прикопували, утворюючи братські могили. Згідно, до недавніх пір, засекречених документів в 7-ми могилах, навколо кургану, при повороті на село Рогівське було поховано 36 чоловік. У документі є схема поховань і список загиблих. Надалі, в середині 50-х років, останки були ексгумовані і перепоховані у братській могилі. Як згадували старожили «... возили возами від Лисої Могили ...». Останки скількох солдат були підняті, історія поки що замовчує, пошук документів тривають. Частина імен бійців з цього документа увічнена на плитах братської могили меморіального комплексу селища Кринички. Частина відомих імен відсутня зовсім. Але так як кількість похованих у братській могилі, в результаті перенесення захоронення, точно відома, то імена на плитах не зовсім відповідають захороненням братської могили. Але це зовсім інша історія і не менш цікава. Необхідний аналіз всього списку захоронень в Криничках щодо масива розсекреченої інформації. Це дослідження недалекого майбутнього і вони безсумнівно будуть висвітлені в публікаціях. На сьогоднішній день є ще не вивчені документи з новими прізвищами загиблих на підступах до Криничок біля висоти 159.9. Це дає підстави для твердження, що загиблих було більше ніж 36.

       Ще одним з невідомих епізодів звільнення Криничок є подвиг і загибель майора Попова зам.командира 1149 стрілецького полку 353 сд. З нагородного листа «…на подступах к селу Кринички противник оказывал яростное сопротивление, придя в боевые порядки рот т. Попов поднял бойцов на решительный штурм. Подразделения опрокинув врага ворвались в село… 25.Х.1943г. в боях за село Кринички майор Попов пал смертью храбрых в борьбе за честь и свободу нашей Родины. За умелое управление войсками в бою, за проявленную храбрость и геройство майор Попов достоин звания Героя Советского Союза.».Подання складено 29 жовтня 1943 року. Але звання Героя майор Попов не отримав, а був нагороджений наказом від 15 грудня 1943 орденом «Отечественной Войны I степени» посмертно. Зараз вже неможливо сказати з яких причин штабний чиновник високого рівня позбавив майора звання Героя. Але цікавий момент в тому, що майор Попов був похований як Герой Радянського Союзу(маються відповідні документи). Видно ті хто ховав були впевнені, що офіцер гідний звання Героя і не було ніяких сумнівів у присвоєнні звання.

        І можна тільки гадати, через брак документів, де конкретно біля села Кринички загинув майор Попов 25 жовтня 1943 р. Не біля тієї висоти 159.9 поблизу села Рогівське, підіймаючи в атаку, особистим прикладом, ланцюги необстріляних бійців? Можливо! Але найцікавіший момент, в тому що подвиг майора Попова був гідно оцінений і похован він в Дніпродзержинську (Кам'янському) біля підніжжя пам'ятника «ПРОМЕТЕЙ».

 Віктор Ольгашко

Фрагмент топографічної карти с разміщенням 7 братских могил в р-ні висоти 159.9 (невідворотні втрати від 18.11.1943р)

Список особового складу 1149 сп захоронених в 7-ми братських могилах в р-ні висоти 159.9

Пам’ятник на братській могилі селища Кринички, 1957 р

Меморіальний комплекс з братською могилою селища Кринички, 2012 р.

Подання (нагородний лист) на присвоєння звання Героя Радянського Союзу на зам.командира 1149 сп майора Попова, 29 жовтня 1943р.

Меморіальна дошка з іменем майора Попова на братській могилі біля підніжжя «Прометея», м.Камянське.