"Так багато ми ще не оперували. Мешканці міста, переселенці, поранені – приймали всіх. Удосконалювали оперативні методи лікування вогнепальних травм, впроваджували нові методи фіксації переломів", – розповідає медик.

Його історію оприлюднили на сайті «Дякуємо серцем» – проєкту Міністерства охорони здоров'я, який реалізується за підтримки ВООЗ та ЄС.

"Кажуть, медики черстві, мовляв, вони звикли до різних травм. Та під час війни до кожної травми додається болюча історія. Відділення Олександра прийняло за п’ять місяців більше історій, ніж може витримати здорова психіка. Та завдяки команді, що стояла пліч-о-пліч, лікарня міста здіймала на ноги найскладніших поранених", – зазначають у МОЗ.

За словами Олександра Громова, лікарня, у якій він працює, націлена на надання медичної допомоги за надзвичайних ситуацій та готова до масового прийому пацієнтів. Вона дуже потужна із травматології. Понад 135 ліжок, 15 травматологів, чотири нейрохірурги, цілодобовий травмпункт.

"Від перших днів війни ми розуміли, що потрібно готуватися: подбати про забезпечення, вдосконалити знання про військову травму. Адже 80% бойових поранень – це травматологія. Я розумів, що перш за все нам потрібні апарати зовнішньої фіксації. Тих, що були для мирного часу, не вистачило б. Телефонував друзям із різних міст, країн, домовлявся, знаходив контакти. І нам вислали ці апарати з Чехії. З ними ми могли надавати допомогу великій кількості поранених. Це було полегшення", – каже Олександр Громов.

Він збирав лікарів, вони вивчали нові способи фіксації та лікування військових поранень. Коли окупанти почали бомбити Маріуполь, до лікарні привозили звідти поранених.

"Ці люди… Боляче було дивитись на їхні переломи: в гіпсах і без, на руках і на ногах. При цьому вони були запущені, запалені, відкриті. Ми все мили, обробляли, оперували.

Або – зашиваєш пораненого, а він плаче. Розказує, як на його очах трьох друзів убили. Зашиваєш – і все це крізь себе пропускаєш. Кажуть, що медики черстві, але такі моменти морально дуже важкі. Бо це – наші люди, наші діти", – наголошує медик.

Лікар згадав, як до них привезли 23-річного хлопця з-під Авдіївки. Його розстріляли впритул із автомата. Хлопець зазнав тяжкого вогнепального поранення стегна з дефектом кістки.

"Кілька днів його перев’язували, а потім – на операцію. Якраз привезли чеські фіксатори, ми їх встановили. Дуже складний був випадок, довго оперували. Видихнули, тільки коли зняли рукавички. Та врешті – кістка зрослася, пацієнт вже проходить реабілітацію. Пишаюся, що зробили все можливе для цього", – каже лікар.

Олександр Громов подякував працівникам своєї лікарні, які починаючи з головного лікаря і до молодшого медичного персоналу надавали допомогу, робили операції та виходжували хворих. Він висловив слова вдячності волонтерам, які долучились до забезпечення лікарні всім необхідним, а також – своїй сім’ї, дружині за підтримку у складні моменти.

"Наша лікарня, як і наша країна, – злагоджений механізм, де кожен – на своєму місці. Кожен докладає всіх зусиль для нашої перемоги", – підсумував свою розповідь лікар із Кам'янського.