Дуже цікаву історію становлення міста, описану О.Слоневським у його новій книзі

"Село, не тронутое культурой" згадав сьогодні Валерій Чесноков на своїй сторінці ALTERKAM в Фейсбуці.

Саме з появою у нашому , тоді ще селі, першої газети "Каменской Листокъ", почалася довга та тяжка епопея зі зміною статусу з села на місто.

16 березня 1910 року, дебютний випуск газети відзначився тим, що уповноважені разночинці Кам'янського, просили начальника губернії про введення спрощеного городового управління.

З цього нічого не вийшло, так як цьому були проти не тільки дирекція заводу ЮРДМО, але і Сільська громада Кам'янського.

У тому ж 1910, вони зробили ще одну спробу мотивуючи це тим, що село вже втратило сільську фізіономію, має коло 40т.жителів,та ін., але не маючи спрощеного городового управління, залишається брудним, та не має благоустрою у багатьох соціальних аспектах.

...Одного разу, директор заводу И. Ясюкович проїздив по вул.Церковній, калюжа була таких розмірів та глибини, що багнюка набиралося ледве не екіпажем.Ясюкович покликав старосту села, та дозволив відпустити необхідні матеріали для облаштування вулиці, але з однієї умови, що це все, селяни самі перевезуть. Староста порадився з громадою, та видав відповідь:

- Так що, як дасте по 20 копійок з воза, то будемо возить.

Після цього звісно їм було у всьому відмовлено, та вулиця так і залишилася у багнюці.

У кінці літа 1910 року, було засідання домогосподарств Кам'янського, вірішувалось питання замощування доріг до осені.Прийняли рішення збирати добровільні внески з жителів на ремонт головної дороги, директор заводу пообіцяв допомогти з каменем, але і тут збір коштів був саботований Сільською громадою, та багнюка та байдужість знову перемогла.

Сільська громада мала величезні прибутки, але байдуже відносилася до проблем мешканців-разночинців, вона чинила потужний опір коли ті почали знову добиватися перетворити село на місто, це дуже детально описує П.Пастухов у своїй статті "Большие Дети" де під останніми, він має на увазі селян.

У селі було брудно, стояли калюжі, не було навіть пожежного обозу, та якщо почалась би крупна пожежа, від Кам'янського залишилася б тільки згадка...та поки це село, а не город - і так піде, ніхто не хотів нічого робити.

30 вересня 1912р. на волостному сході у селі Романкове, було прийняте рішення про створення окремої волості, куди увійшли Кам'янське, Тритузне, Василівка та Миколаївка.

Вже 8 листопада 1912р, Міністерство затребувало додаткові свідчення про зміну статусу Кам'янського у Начальника Губернії, але селяни і тут гуртом протистояли новим змінам. Бо навіть більше, Громада відмовлялися від ссуд від Губернії, на будівництво криниць та оздоровлення територій !

Газета "Отклики жизни" писала таке :

"- В Каменском как будто бояться остаться без грязи..."

Та лише розпорядження приставу, на штраф у 300 рублів або арешт до 3 місяців, заставив кам'янчан не зливати діжки з екскрементами у себе на подвір'ях та навести лад у садибах.

1 листопада 1913 року під керівництвом Начальника губернії Колобова, пройшло засідання стосовно статусу Кам'янського, на якому нарешті, замайоріла надія на майбутні зміни....але, початок Першої світової, відклав усе на не визначений термін...

Лише 16 червня 1917 р. село Кам'янське остаточно змінило статус, та стало містом.

Усе це детальніше та багато іншої цікавої інформації, читайте у новій книзі О.Слоневського "Село не тронутое культурой"