Відходячи від самого кордону, загін вів важкі, безперервні бої, прикриваючи найнебезпечніші ділянки фронту особливо від Кіровограда до Дніпропетровська. Один з найважчих боїв був 10-15 серпня на річці Саксагань, майже на самій межі Криничанського району. Загін тоді, виходячи з оточення, втратив велику кількість бійців убитими і пораненими. А вже з 17 серпня прикордонники зайняли позиції на одній з відповідальніших ділянок Дніпропетровського плацдарму біля районного центру Кринички і села Миколаївки.

Дніпропетровський плацдарм визначав долю Дніпропетровська в серпні 1941р.

14 німецька танкова дивізія стояла поешелонно далеко попереду під с. Сурським, всього в 15 км від міста, але не могла рушити до Дніпропетровська, так як в північно-західній частині плацдарму через наполегливий опір радянських військ просування не було, в тому числі і в районі Криничок. Серед прикордонників вже 18 серпня 1941р. відзначено перших загиблих. Під Криничками, загинули червоноармійці 8-ї та 10-ї застав: Стульнов Аполлінарій та Соков Костянтин Олександрович. Зважаючи на ситуацію, були залишені не похованими на полі бою.                                                                                                                                                                   

     Основні бойові дії, за безпосередньої участі 79 ПО, розгорнулися 19 серпня 1941р.             У цей день в північно-західній частині Дніпропетровського плацдарму була спроба радянського контр наступу. В наслідок недооцінки командуванням пробивної здатності танкових таранів німецьких військ, наступ було провалено. Полки 230 стрілецької дивізії зазнали великих втрат, їх бойові порядки були зім’яти, штаб дивізії практично розгромлено. Почався несанкціонований відступ, лінію фронту було прорвано.

І тоді німецькі танки пішли в атаку на прикордонників. Це був останній рубіж, і дорога з південно-західного напрямку на Дніпропетровськ могла стати вільною для німецьких військових колон. Наші війська займали після відходу нові рубежі для оборони. Долю плацдарму і Дніпропетровська вирішували години, практично назрівав ще один з котлів, яких в 41-му році було безліч. В прикордонників був тільки один наказ - затримати німецькі танки. Озброєні вони були практично тільки стрілецькою зброєю і гранатами, з підпорядкованим взводом бронемашин 11 танкової дивізії, що займала тут позиції за кілька днів до цього. Без підтримки німецькі танки були вразливі, потрібно було відсікти піхотні підрозділи, зупинивши цим наступ. Тільки так була можливість втримати дорогу.

І вони її втримали.

Про важкі бої в районі Криничок, можна судити за поданнями до нагород на бійців прикордонного загону:

-Червоноармієць, кулеметник 2-ї комендатури прикордонного загону Гончаров Іван Пилипович 19 серпня 1941р., в районі села КРИНИЧКИ Дніпропетровської області, коли противник пішов у наступ, перебуваючи в обороні разом з комендатурою, влучним вогнем відбив натиск фашистів.

Представлений до медалі «ЗА БОЙОВІ ЗАСЛУГИ».

- 19 серпня 1941р. в бою в районі села Кринички, противник почав оточувати заставу з правого флангу. Кулеметник Думчиков Володимир Олексійович з групою бійців, маскуючись, висунувся з ручним кулеметом у фланг противника і відкрив по ньому вогонь. Ворог не витримав шквалу свинцю, що обрушився, і повернув назад на раніше займані позиції.

Представлений до медалі «ЗА БОЙОВІ ЗАСЛУГИ».

- 19 серпня 1941р., в районі села КРИНИЧКИ, перед атакою, німці відкрили сильний кулеметний вогонь по окопах підрозділу. Червоноармієць 1-ї комендатури Синков Петро Романович ризикуючи життям вибрав, осторонь поля,  вигідну позицію, добре маскуючись і ведучи снайперський вогонь.

Представлений до медалі «ЗА ВІДВАГУ».

-В боях під селом КРИНИЧКИ, червоноармієць Марков ВАСИЛЬ Михайлович вогнем кулемета знищував німецьких автоматників. Виконував швидко і чітко всі накази свого командування, не пішов з поля бою до тих пір поки не був важко поранений в голову. Представлений до медалі «ЗА ВІДВАГУ».

- 19 серпня 1941р., в районі села КРИНИЧКИ, застава потрапила в оточення. Незважаючи на значну перевагу сил противника, червоноармієць Жентуєв Юсуп Щукаєвич вступив у смертельний бій. Сміливо і рішуче діючи зі своїм відділенням змусив відступити ворога, завдавши йому жорстокої шкоди.

Представлений до ордена «ЧЕРВОНА ЗІРКА».

-За весь час війни застава 5 разів вела запеклий бій з переважаючими силами противника і один раз 19 серпня під селом КРИНИЧКИ підрозділ ходив в контрнаступ, де особисті приклади начальника застави №3, 1-ї комендатури загону Леханова Миколи Івановича надихнули особовий склад і застава завдала нищівного удару по противнику. Представлений до ордена «ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР».

- Особливо мужньо проявив себе в боях 19 серпня 1941р., в районі села КРИНИЧКИ, де застава потрапила в оточення, начальник 7-ї застави 2-ї комендатури молодший лейтенант Титов АНАТОЛІЙ Маркович. Незважаючи на значну перевагу сил противника, вступив у бій і вмілими і рішучими діями вивів заставу з оточення.

Представлений до ордена «ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР».

-В рядах загону, командиром 13-ї застави, воював капітан Русінов Віталій Васильович, мешканець Дніпропетровська. Приймав участь в боях під Кіровоградом, Дніпропетровськом. В боях під Криничками був легко поранений в голову. В 1943р. визволяв нашу область від гітлерівців. Мав нагороди. Був присутній при ексгумації жертв окупації в місті. Після війни проходив службу на кордоні. Працював на заводі пресів в Дніпропетровську.

Очолював раду ветеранів заводу.                                                                                                                                             - Червоноармієць 79 ПО Резніченко Андрій Петрович, житель Дніпропетровська,згадував розвідку в село Кринички в серпні 1941р. Про цю розвідку є свідчення в нагородному листі (мова оригіналу) «…во время боевых действий отряда 17.08.1941г., отделение красноармейцев было послано в разведку на автомашине в с.Кринички. Однако машиной ехать в с.Кринички не было возможности т.к. немцы уже заняли село. Тогда Резниченко переодевшись в гражданскую форму пошел и более часа ходил среди колон немцев, устанавливая их количество и вооружение…»

Військовим фельдшером 79 ПО воювала боєць-доброволець з Кіровограда Тамара Аксенкіна. 21 рік. Брала активну участь в боях. Під Кіровоградом двічі була в оточенні. Загинула в 1942 році. Із нагородного листа від 1941 року (мова оригіналу)" ... в подразделении на передовой линии медсестрой, тов. АКСЁНКИНА проявляла исключительное бесстрашие, мужество и отвагу в подборе и оказании помощи раненным бойцам и командирам.

Между противником и нашей позицией был подбит и горел наш танк. Фашистские варвары вели ураганный артиллерийский, миномётный и пулемётный огонь. Тов. АКСЁНКИНА, схватив винтовку, рискуя своей жизнью, бросилась к горящему танку и спасла истекающего кровью командира танка..."

Згідно списку на особовий склад 79 ПО, втраченого за період червень-вересень 1941р, особливо великі втрати (напевно найбільші даного періоду) були 19 серпня в районі Миколаївки.

В графі «місце захоронення» більшості загиблих прикордонників вказано, що їх залишили на полі бою. Парадоксально, але на плитах братських могил ближніх селищ нема виявлених імен загиблих прикордонників. Або безіменні в братських могилах, а в більшості в тих самих траншеях де прийняли останній бій, та досі не захороненні. І підставою цьому може бути доля  95-го Наддвірнянського  прикордонного загону, який на початку жовтня 1941р. обороняв м. Синельникове. Загиблих прикордонників поховали в їх окопах  в лісосмузі. Місце бою і загибелі військовослужбовців у 1980-х роках було віднайдене пошуковим загоном під керівництвом Трушенко Є.Г. З тих часів і веде свою історію відома історико-пошукова організація «Пошук-Дніпро».

 В теперішній чаc місце бою – це впорядкована ділянка лісосмуги. Тут прямо на вогневих позиціях встановлено меморіальні плити. На кожному місці, де було знайдено прикордонника. В такий спосіб, колись пофарбованими камінцями, а зараз мармуровими плитами, позначено кількасот метрів оборонної лінії. Кожна окрема плита - це історія і доля загиблого прикордонника.  Можливо колись на мармурових плитах будуть імена і прикордонників, які загинули під Криничками і Миколаївкою. 

Прикордонники, учасники бою за Дніпропетровськ 19.08.1943р. Другий зліва, в    нижньому ряду командир 13-ї застави капітан Русінов Віталій Васильович.                                                                                                                                         

 Військовий фельдшер 79 ПО боєць - доброволець з Кіровограда Тамара Аксенкіна.

Фрагмент оперативної карти. на 20.00 17.08.1941р. Розміщення 79 ПО в районі села Кринички.     

  Віктор Ольгашко