Вперше довелося почути про солдатські могили і побувати на цьому кладовищі ще в 2012 році. Був вражений не тільки почутим, але й побаченим. П’ять невеликих горбиків землі, на яких дбайливо лежали вицвівши скромні поминальні вінки. Біля кожного невелика металева пластина на арматурині з написом «Неизвестный Солдат».

Сірий вогкий день глибокої осені доповнював безвихідність побаченого. Це вже потім весняного теплого дня наступного року ініціативна група колективу СШ №27 до 9-го Травня провела захід на цьому місці. Були посаджені квіти, проведена зустріч з місцевими  жителями. І вперше офіційно була озвучена версія виникнення даного захоронення. З публікації в пресі: «Дело было в 1943 году. Пятеро бойцов Советской Армии были тяжело ранены и спрятались в овраге, с ними осталась медсестра - сестра одного из солдат. Но об этом узнал местный полицай и привел к солдатам немцев. Всех шестерых расстреляли. Похоронил солдат, живший неподалеку Василий Голенко, он же и ухаживал за могилами долгие годы». Після смерті Голенка могили практично було втрачено. Зі спілкування стало відомо, що віднайшла їх місцева жителька, яка знала про них ще з дитинства. Прибравши місце від порослі диких кущів, встановила таблички. Її свідчення було задокументовано і затверджено підписом і печаткою вуличного комітету.

       В 2013 році було збудовано невеликий військовий меморіал, який урочисто відкрили до дня визволення міста від фашистських загарбників. Встановлено надмогильні тумби з написом «НЕИЗВЕСТНЫЙ СОЛДАТ ОКТЯБРЬ 1943г» .

       Якось підсвідомо виникло бажання більш детально розібратися в цій історії. Напевно деякі моменти розповідей місцевих жителів спонукали до цього. Щось було не так. Були розбіжності і деталі непритаманні періоду визволення. Це специфіка багаторічного досвіду пошукової діяльності і про неї треба говорити окремо. Але саме основне, що було згадане ім’я того, кого підозрювали в зрадництві наших бійців і можна було звернутися до архівів. Може посміхнеться вдача?

Так і сталося. З етичних міркувань і виходячи з того, що суд не довів провину в зрадництві, ім’я підозрюваного буде опущено. Була доказана вина тільки в співпраці з німецькою владою під час окупації, за що і поніс покарання. Життєвий шлях цього чоловіка не простий, майже унікальний і заслуговує голлівудського сценарію, але це вже зовсім інша історія. А от матеріали зібрані в справі проливають світло на ті події.

       Згідно з матеріалами кримінальної справи, було це в один з жовтневих днів 1943 року на 12 сотні села Романково, в районі вулиці Волочаївської. Зав’язався жорсткий бій між німецькими і радянськими підрозділами. Вірогідно це була розвідка боєм, так як дії проходили на незначній території і в незначному проміжку часу. В розпал бою німці задіяли самохідну гармату, що дозволило відтіснити наступаючих на вихідний рубіж. На полі бою залишився тяжко поранений в ногу розривною кулею радянський розвідник. Місцеві жителі сховали його в окопі, в якому ховалися під час бою. Через декілька годин, розвідник був розстріляний при свідках в тому самому окопі патрулем польової німецької жандармерії. Можливо так склалися обставини, а можливо це було і зрадництво. Підозра в зрадництві і була темою кримінальної справи. Слідство велося не один місяць і був детально розібраний епізод загибелі розвідника. В даному місці, згідно кримінальної справи, загинув тільки один воїн і в показах свідків інших даних не має. Місце захоронення невідоме.

       Але звідки п’ять могил і розповідь про шістьох загиблих?                                                            Там же в кримінальній справі, є цікавий документ. Це свідчення про подію більш раннього періоду - серпня 1941 року. Цей епізод також був відносно все того ж підозрюваного. Але він розвитку слідства не одержав, так як свідок в подальшому, відмовився від своїх слів. І на це можуть бути пояснення: сусідські, або родинні зв’язки і тому подібне. З кримінальної справи: « В момент отхода Красных частей на восток в 1941 году, на территории 12-й сотни залегла цепь пехоты Красной Армии. У (подозреваемого) лежало несколько красноармейцев и отстреливались от наседавшего противника. (Подозреваемый) позвал 4-х немцев и показал где окопались красноармейцы. В садку (подозреваемого) были убиты несколько красноармейцев. Кто их хоронил, я не видела, но могилы их есть».

       На суді на свій захист підозрюваний ставив спасіння від відправки до Німеччини місцевого жителя. Мав деякий вплив на справи, так як був пів сотенним в окупаційній адміністрації. Більше ніяких епізодів для захисту привести так і не зміг. Чоловік, якого він захистив від відправки і був Василь Голенко. Напевно Голенко захоронив вбитих червоноармійців і зробив цим послугу підозрюваному. От тільки на суд, як свідок захисту, Василь Голенко так и не з’явився по невідомим причинам. Можливо не захотів захищати свого рятівника і мабуть були для цього підстави.      

       Все далі в минуле відходять часи лихоліття великої війни, і все менше і менше свідків і безпосередніх учасників тих подій. Та й людська пам'ять нерідко дає збій і можна почути про дійсність, не завжди реальну. Вивчення розсекречених архівів дає змогу не тільки підтвердити або спростувати написане і не написане про війну, але й розширити, уточнити, або навіть кардинально змінити зміст. І можливо колись з’явиться на тих плитах напис «НЕВІДОМИЙ ВОЇН. ВЕРЕСЕНЬ 1941р».

Віктор Ольгашко

 на фото: пам’ятний знак сповіщаючий про заснування кладовища

 на фото: 5 солдатських могил, осінь 2012р

 на фото: одна з могил солдатських поховань, осінь 2012р

на фото: захід по благоустрою поховання з участю колективу СШ№ 27, травень 2013р

на фото: меморіал відкритий до дня визволення міста, жовтень 2013р

на фото: сторінка кримінальної справи відносно обставин загибелі розвідника