До циклу традиційних зимових українських свят належать і новорічні свята. Ці звичаї допомагають нам усвідомити свою історичну самобутність, допомагають зрозуміти душу, психіку наших далеких прародителів і показують послідовний розвиток старовинної української культури, її початкові образи.

До кінця XIV століття Новий рік в Україні відзначали навесні. Вчені називають різні дати. Дехто каже, що це було 22 березня – в День весняного сонцестояння. Інші називають 1 березня. 

З великим розмахом відзначали Новий рік скіфи

 Скіфський цар об’їжджав разом зі своїми воїнами всі поселення. Одягнений він був у золоте вбрання і обов’язково возив із собою золотий сагайдак зі стрілами і золоту пектораль, яку деякі вчені вважають календарем. Дружина, яка його супроводжувала, теж прикрашала себе золотом, таким чином, кортеж являв собою феєричне шоу. Для скіфів приїзд царя був символом того, що почався новий рік.

Відзначали це свято і козаки

 В основі всієї козацької общини лежав звичай. Один із них – за кілька днів до Нового року відкласти будь-які свої навіть невідкладні справи і поспішати в столицю козацької общини. Традиція підводити підсумки і висловлювати претензії належить саме козакам. У Запорозькій Січі було заведено щороку 1 січня скликати Військову, або генеральну, або «повну» раду, в якій брали участь з однаковими правами всі запорожці. На раді відбувалися вибори курінних отаманів та інших урядових осіб. Вибори були гарним приводом сказати про те, що турбувало, козаки це використовували. Старшина боялася Нового року, оскільки могла втратити своє місце, якщо не виправдала надій.

Особливо урочисто й поштиво проводили в цей день божественну служба в січовій церкві Пресвятої Покрови Богородиці. Після завершення ритуалу виборів на майдан виходили ряджені, музики, викочували бочки з різним питвом, витягували в’язки бубликів, вивозили вози риби, ковбас, сала, різноманітних ласощів. Цілісний тиждень запорожці ходили вітати один одного зі святом. При цьому приносили подарунки, пригощались, стріляли з гармат. Щиро зичили один одному доброго здоров’я і «многая-многая літа».

Як відзначали це свято в Катеринославі в перше сторіччя його історії

Джерела про це не збереглися. Зате особливості святкування наприкінці ХІХ – початку XX століття можна відновити за збереженими підшивками катеринославській преси.

Історія свідчить, що Новий рік у Катеринославі має німецькі традиції святкування.  У цілому у ХVІІІ сторіччі в Україні існувало дві культури – сільська та міська. Сільська була українською, тоді як міська – російсько-німецькою.

Батьківщиною ялинки вважається Німеччина, де у ХVІ ст. у будинках ставили ялинкові дерева, які прикрашали яблуками та цукровими виробами. В Катеринославі перші різдвяні ялинки з’явилися на початку ХІХ ст. у будинках іноземців, перш за все німців, кількість яких у місті та губернії була значною. Згодом ялинки стали влаштовувати в будинках дворян. Та тільки з кінця 1830-х років різдвяна ялинка починає мало-помалу завойовувати прихильність й інших верств населення міста. Сталося це тому, що на початку 1840-х років у більшості європейських країн Різдво почали відзначати не тільки як церковне, але і як світське свято. Високі та густі ялинки починають займати центральне місце в передпокоях багатих будинків Катеринослава. На панську ялинку також запрошували дітей прислугі, робітників.

Єдиної головної ялинки у Катеринославі не ставили. Кожні громадські збори купували зелену красуню для себе. Були свої ялинки в клубах – Англійському та Комерційному.

На головних площах великих міст ялинки почали встановлювати лише на початку XX століття. Коли ялинка вже завоювала популярність і стала об’єктом бажання всіх дітей, купити її на радість малюкам могли тільки дуже заможні катеринославці. Ціна за одну зелену красуню могла досягати двохсот рублів (при тому, що середній заробіток робітника становив приблизно 12 рублів на місяць).

Іграшки для ялинок теж були не дешеві. Купити іграшку зі скла для мешканця кінця ХІХ ст. було те саме, що сучасний людині придбати коштовну ювелірну прикрасу. Тонке скло навчилися виробляти лише на початку ХХ століття. Іграшки виробляли також із картону, пізніше з порцеляни. Були прикраси з вати, бутафорські фрукти з пап’є-маше, оксамиту. На верхівці закріплювали Віфлеємську шестикутну зірку. 

Напередодні та в перший день Нового року відбувалися збори в міській Думі й у губернатора, куди приходили послухати привітання чиновники, дворяни, купці. Новий рік зустрічали як в сімейному колі, так і серед знайомих і співробітників. Для любителів гучних банкетів цілу ніч працювали ресторани. Наприклад, тим, хто зустрічав Новий рік у ресторані «Аполло» за «грандіозну виставу» та вечерю з келиха шампанського і чотирьох страв пропонували заплатити 2 руб. 50 коп. (1912 г.).

Тоді на головному святковому дереві міська влада економила, але завжди переймалася тим, щоб у кожного катеринославця був накритий різдвяний стіл. Так міська дума напередодні Різдва обов’язково виділяла кошти для незаможних людей. Причому ці фінанси зберігалися на спеціальних рахунках у банках. Переважно на ці цілі жертвували багаті купці, вони заповідали Катеринославу гроші і в заповітних розпорядженнях вказували, що в православні свята з цих сум необхідно частину роздавати людям на придбання продуктів харчування до святкового столу.

На початку ХХ ст. з’явилася традиція влаштовувати костюмовані бали. Перший бал- маскарад відбувся в 1914 році в приміщенні Клубу комерційних зборів. Найпопулярнішими виявилися костюми янгола, летючої миші, східної принцеси і кота в чоботях. У новорічну ніч додавалось роботи поліції та журналістам. Траплялися крадіжки та розбійні напади. У газетах друкували добрі поради для захисту майна і помешкань від посягань.

Звичний для нас Дід Мороз почав приходити в гості до катеринославців, починаючи з 1911 року

 В умовах Першої світової війни Катеринослав змушений був змінити церемоніал святкувань. Головним нововведенням зустрічі нових 1915–1917 років стало влаштування ялинок у шпиталях і притулках для дітей солдатських сиріт. Зберіглася інформації за кінець 1914 року – головною за значенням стала «ялинка для поранених у Дворянському лазареті», яку відкрили 25 грудня. Лазарет розташовувався в самому Потьомкінському палаці, й саме ця ялинка замінила традиційне пишне святкування. Відкрив ялинку губернський предводитель дворянства, за сумісництвом голова місцевого відділення Червоного Хреста, князь Микола Урусов з дружиною.

Ще однією прикметою зустрічі неспокійних 1915–1917 років стала передача подарунків у діючу армію. Газета «Приднепровский край» від 30 грудня 1914 року: «Серед подарунків, відправлених з Катеринослава, знаходиться 35 ящиків для солдатів 281-го Новомосковського полку» від викладачів і учнів 2-го Реального училища. Подарунки містили чай, цукор, поштовий папір з конвертами, олівці, льодяники, нитки, голки, мило, ложки, кисети з тютюном, сірниками і кресалом, і «листи солдатикам з різними побажаннями». Крім того відправляли теплі рукавички, жилети, башлики, сорочки, і навіть сало.

У 1918 році зі встановленням радянської влади ялинці було завдано нищівного удару Перш за все, були скасовані церковні свята. Різдво перетворилося на звичайний робочий день. Разом із Різдвом скасували і ялинку, вже міцно з ним зрощену, її стали розглядати як «попівський» звичай. Ялинку продовжували влаштовувати з великою обережністю: ставили таємно, вікна завішували ковдрами.

Реабілітація ялинки сталася наприкінці 1935 року. Відтепер вона мала назву новорічна, або радянська. На верхівці різдвяного дерева з’явилася п’ятикутна зірка.

У 1930–1950-х роках активно розвивалася традиція колективних святкувань увечері 31 грудня, які влаштовували в Палацах культури і клубах. Ялинка була тут головним елементом. Це була епоха новорічних балів. З 1960-х років традиція проведення Новорічних балів у театрах і Палацах культури поступово згасала.

У 1970–1980-х роках виникла традиція на новорічні ранки для дітей, та влаштування головних ялинок міста на відкритому просторі

 З’явились на той час нові технології: головну ялинку висотою близько 25 метрів майстрували з гілок, нанизаних на металевий каркас.

Ірина Браславська для порталу Дніпро Культура