Засідання проходило, як завжди, у приміщенні юнацького відділу Центральної бібліотеки Кам’янського. Прийшло чимало людей. Тема доповіді була присвячена переважно долям групи розвідників, які першими висадилися 25 вересня на Аульському плацдармі.

Група під командуванням лейтенанта Шпаковського спочатку складалася з 20 осіб із двох різних взводів. Переправлялися вони двома човнами. Однак один із розвідників у якийсь момент злякався, і вплав відправився назад. Ще одного трохи пізніше, коли загін дістався берега, відправили разом із дефіцитними до початку основного наступу човнами.

Вже на момент наближення до ворожого берега, німці виявили розвідників, і почали пускати освітлювальні ракети. До берега довелося діставатися вплав, і якийсь час відсиджуватися в яру, до надходження основних сил.

Вдаватися до подробиць боїв за плацдарм доповідачка не стала. Натомість розповіла про долі бійців із розвідзагону. Щось вона дізналася з мемуарів лейтенанта Сергія Шпаковського, а також матеріалів, знайдених в архіві Міністерства оборони.

Доля у розвідників, хто першими висадився на Аульський плацдарм, була різна – хтось загинув під час боїв, хтось дожив до похилого віку. Цікавою є доля одного з них – Гітмана Лева Абрамовича.

Повернувшись після війни до рідного Дніпропетровська, він почав працювати вчителем праці в одному з навчальних закладів. Якось його звинуватили в розкраданні на суму 86 рублів і засудили на 10 років, з яких він відсидів 3 роки. Виявилося, він віддав учням вироби з металевих обрізків, які були передані закладу і зараз же списані. Є підстава, що причина такої несправедливості – сварки Лева Абрамовича з тодішнім секретарем обкому партії Леонідом Брежнєвим.

Доповідь супроводжувалася демонстрацією слайдів із фотографіями бійців розвідзагону, принаймні тих, кого вдалося знайти.