А хто знає, де є вулиця  з дивною назвою  Басейна або Басейновий тупик? Переходимо  теперішню  Соборну,  й повертаємо  біля  бетонного  паркану праворуч – ото вона й є. А в «Описании Днепровского завода» у розділі «Водопостачання» йдеться про  дві групи насосів, що накачують воду «в загальну  мережу  водогінних труб, розташованих на заводській території та з’єднаних з кам’яним резервуаром  ємністю  204 куб. м, розташованім при житлових будинках службовців на висоті 22  м над рівнем заводу. На нижню колонію вода проведена з кам’яного резервуару трубами в  100 мм діаметром. Для постачання водою верхньої  колонії  житлових будинків, що знаходяться  на одному рівні з вищезазначеним кам’яним резервуаром, побудовано особлива водонапірна  будівля».

Коли  співставимо все  це – старі фото, назву вулиці та опис,  маємо,  що дивний об’єкт – саме отой кам’яний басейн? Бо крім водонапірної  башти  та «альтанки»,  все решта  - то житлові будинки.

А ось ще  в спогадах Валентини Гулякевич –Чечетової  є таке: «А еще за несколько дней стали взрывать заводы, в том числе взорвали водокачку, и в результате весь город остался без воды. За ней приходилось ходить к бассейну за десять километров от нас. Я ходила туда с коромыслом. Вешала на него два ведра и ещё одно умудрялась нести в руке. Ведь очень далеко же ходить. И то ли накануне, а, может,  даже в тот же день мы с моей подружкой Пашей пошли за водой. Когда уже возвращались, спускались по Банному спуску, а он очень крутой, мы упирались, чтобы не расплескать».

Отже, басейн? Але ми звикли, що басейн  має бути заглибленням! Але погортавши словники, виявляємо, що це може бути й будь-яка місткість, наприклад, акваріум ( як синонім).

Коли  зникла та споруда? Особисто я не знаю.  Думаю, тоді ж, як відпала потреба у водонапірних вежах, коли  побудували  Аульський водогін.

А як думаєте, клумба посеред  майдану перед  заводоуправлінням – то залишки  того пагорба на старих фото?  Може, хто пам’ятає?

Людмила  Глок