Коли розроблялося положення про бюджет участі, то у нашої команди на меті був розвиток громадської активності, формування розуміння, що бюджет міста - це гроші громади, навчити активних громадян писати проекти і не тільки писати, а і контролювати процеси визначення добропорядного виконавця, працювати з підрядниками над проектом, контролювати їх в питаннях якості і ціни, контролювати виконання кожного етапу проекту спільно з підрядником та відповідним департаментом.
Така практика є прийнятною в Польщі та інших країнах світу, така практика прийнятна в містах, де влада по справжньому хоче розвивати рівень довіри між ОМС та громадянами.
Бажання втілити бюджет участі в місті, для мене, це розмова про фундаментальні цінності: свобода, відкритість, справедливість, дієвість, демократія, конкурентність.

Але навіть найкращу ідею можна перетворити в щось інше. Саме так я бачу той Бюджет участі, який сформувала провладна команда Кам'янського для задоволення власної мети, позбувшись прагнення до розвитку ключових цінностей в суспільстві.

Стіна плачу активних мешканців

Влада, яка за 4,5 роки не сформувала відкритих та прозорих у цивілізований спосіб планів, щодо благоустрою дворів (дитячі та спортивні майданчики) та тротуарних доріжок, встановлюючи їх по незрозумілим законам ( вибірковим депутатам на округ, знайомим та інше) - призвела до нелогічного бажання встановлювати ці площадки в усіх дворах без виключення. І хоча люди можуть не вміти рахувати вартість встановлення майданчиків у всіх дворах та на всіх вулицях, та вартість їх утримання у відповідному стані, але ж влада повинна вміти це розраховувати та оптимізувати ці витрати. Замість цього маємо пікову активність в цих напрямках - бо інакше впевнено мати доступ до дитячих та спортивних майданчиків у своєму дворі ніяк не можна. Тому люди створюють (копіюють) проекти і просто благають в соцмережах за них проголосувати. На мій погляд це втрата багатьох цінностей для яких створювався бюджет участі. Благання це не про свободу, це не про активність і справедливість, і не про конкурентність, особливо коли поряд включаються партійні та адміністративні ресурси, замість конкуренції креативних ідей - про це в наступних пунктах.

"Бюджет участі депутатів"

Депутати міської ради, які відповідно до закону мають всі можливості впливати на розподіл бюджетних коштів на створення програм благоустрою міста - самостійно відмовились від цього права на користь міського голови, який одноосібно вирішує в місті майже все (чиє прохання задовільнити, а чиє проігнорувати) отримавши щось в замін (хто роботу, хто підряди, хто посаду, а хтось і корупційні конверти за правильне голосування).
Замість цього ці депутати без повноважень перетворились в активних учасників бюджету участі з адміністративним та партійним ресурсом (власні та комунальні підприємства, партійна система), що значно спотворює цінності конкурентності.

Бюджет участі комунальних закладів
 

В більшості випадків ініціаторами проектів стають керівники комунальних закладів, які шляхом цієї програми прагнуть вирішити проблеми, котрі міська влада забороняє висвітлювати в бюджетних запитах. Це свідчить про відсутність якісної роботи міської ради та депутатського корпусу, кулуарні домовленості між директорами закладів та керівниками відповідних департаментів. Одних фінансуємо, а інших – ні.

В Кам'янському це відбувається навіть за партійними поглядами на підтримку партії мера, внаслідок чого адміністративна рекомендація проголосувати за певні проекти підмінюється справжній активністю та свідомим вибором свого проекту.

 #ХотьЧтоТоДелается

Цей девіз Кам'янської влади успішно інтегрований у Бюджет Участі. Вироблено певні правила: не лізти в подробиці вашого проекту - перемогли - радійте - не заважайте органам влади освоїти кошти. Якщо Ваш проект не дороблений до кінця, краще мовчати бо #хотьчтото , а будеш критикувати - потрапиш в чорний список. Аналогічні питання щодо якості та термінів виконання, але влада цим доводить, що ви ніхто в питаннях використання коштів - ви лише перемогли, а кошти це ваша справа. Нажаль з таким досвідом людина не зрозуміє, що бюджет міста - це його податки і саме він має право впливати на їх використання.

Негативний досвід

Хтось пам'ятає, як йому незрозуміло відмовили у допущенні проекту до конкурсу, хтось має досвід перемоги в конкурсі та розчарування після того як представники влади відмінили конкурс та визначили переможців на власний розсуд. Знищено гарантії що це не повториться. Адже влада вважає що вчинила в минулому вірно та роботу над помилками не провела. Це знищує принципи прозорості та не стимулює людей до дієвості.

 Піар

Все подається, як добра воля міського голови та депутатів. А особливо перемога проекту - тож в першу чергу треба дякувати меру та депутатам. Про те, що це лише маленька частка від коштів платників податків, ніхто не згадує, так само як і про те, що мер витрачає на піар ОМС вдвічі більше ніж Бюджет участі, також не згадують.

Чому відповідальні за Бюджет участі в ОМС ображаються коли їх критикують - бо для них Бюджет участі - це про виконану хоч якось роботу та мешканців, що готові битися один з одним за добру волю корради, а потім дякувати "банкомату за видачу коштів з власного рахунку"

І вони просто не помічають, що це вже не про свободу, не про дієвість, не про конкурентність, не про відкритість, не про справедливість, не про розвиток демократії.

А. Іванченко