Маргарита Ненашева, викладач зарубіжної літератури у Технічному ліцеї ім. Анатолія Лигуна, провела дослідницьку наукову роботу з вивчення епістолярної спадщини письменниці, написала п’єсу та під художнім керівництвом головного режисера театру, заслуженого діяча мистецтв України Сергія Чулкова  здійснила постановку вистави «Цілую. Леся».

8-го вересня відбувся передпрем’єрний показ вистави-подорожі за листами і творами Лесі Українки для членів художньої ради театру, на який запросили викладачів української мови та літератури навчальних закладів Кам’янського.

Лірично і проникливо, подекуди з гумором та іронією, іноді гнівно і викривально звучало Лесине слово з вуст заслуженої артистки України Марини Юрченко, яка виконує головну роль. Факти з життя органічно переплітаються у спектаклі з фрагментами найвідоміших віршів, драматичних поем Лесі Українки.  У виставі задіяні також провідні актори театру: Сергій  Винокуров (у ролі Сергія Мержинського), Руслан Куксенко (Климентій Квітка), засл. арт. України Світлана Сушко (Міріам), засл. арт. України Анатолій Вертій (Старий), Анна Орлова (Королівна), Дмитро Сороколат (Лицар), Анна Навроцька (Мавка), Маским Монастирський (Лукаш). Велику роль  в образному строї вистави відіграють хореографічні номери у виконанні артистів балету в постановці Наталії Клішиної та лаконічна виразна сценографія Алли Михальчук. 

Судячи з того як аплодували перші глядачі після вистави, вона викликала у них перш за все бурхливі гарячі емоції.

Після спектаклю відбулося його обговорення.

Яна Жучек, викладач української мови і літератури, заступник директора Технічного ліцею ім. А. Лигуна:

«Хочу висловити велику подяку за ваш модерний підхід до подання класики. Сьогодні Лесю Українку більшість сприймає як  хрестоматійний персонаж, як жінку з банківської купюри. Ви подаєте Лесю з усіх її багатьох  постав: тендітну, ніжну, сильну, патріота, поета,  оратора, і в той же час  таку, що її в якусь мить життя можна зламати. Це жінка, яка вміє кохати, а не ота з підручника, зовсім  некрасива, негарна, з якимсь пучком волосся і виснажена хворобою.  Всім вам: акторам, сценографам, режисерам, художникам зі світла,  хореографу вдалося показати людину, дійсно безмежно закохану в життя. Вітаю з достойною прем’єрою»..

Микола Наказний, директор Технічного ліцею ім. А. Лигуна:

«Ви знаєте я весь час мріяв про те, щоб відбувся оцей сімбіоз ліцею і нашого театру. І зараз така мить, коли відчуваю особливу радість, бо ця мрія все ж таки здійснилася. Ми були, є і будемо єдиною дружньою родиною. Стосовно вистави хотілось би сказати дуже багато. Тому що особисто мене вистава надзвичайно схвилювала. Ви подаєте Лесю Українку абсолютно незвичну, живу,  Лесю Українку з погляду сьогодення. Оце величезний плюс! Не буде жодної людини, якій не сподобається вистава. Хотілось би відзначити єдність режисури і акторського дійства, суперовий сценографічний образ і режисерські знахідки. А яке єднання творів поетеси з її біографією! Представлені уривки прекрасні. Ви молодці, ви супер, я все більше і більше закохуюсь в наш театр. Творчості, успіхів, натхнення, наснаги і ніколи не зупинятися на досягнутому! Що таке для мене Маргарита Валеріївна Ненашева в ліцеї – це дуже важко пояснити. Але їй обов’язково треба розвивати цей свій талант, отримувати режисерську освіту, йти далі, не зупинятися. Щодо Марини Юрченко, то вона вже давно заслуговує звання народної артистки. Сьогодні я зробив відкриття: при першому погляді на сцену я побачив Марину Юрченко, а потім вона зникла, протягом всієї вистави я бачив тільки Лесю Українку. Спасибі за Лесю!».

Тамара Згама, методист Департаменту з гуманітарних питань КМР:

«Коли є майстри, тоді є висота, і сьогодні ви довели своєю майстерністю, що ви найкращі. Я знаю, що кажу, бо хоча б  раз на півроку буваю у Києві і дивлюся там вистави різних театрів.  Ваша гра прекрасна. І нам завжди  хочеться вас бачити і чути. І я б хотіла щоб ви ще взялись за багато таких творів, сучасних, класичних із курсу української літератури,  тому що світоч нашої культури це ми самі. Дуже рада і за наш ліцей, там дійсно працюють майстровиті учителі, і за Маргариту Валеріївну, ім’я якої зараз в нашому учительстві звучить. Цей спектакль нам настільки у нагоді, тому що перед нами Леся Українка постає як особистість. В мене зараз більше емоцій, а менше слів, мені здається що я ще напишу щось про виставу і вам передам».