Про прививання любові до рідного слова дітям, які живуть за кордоном, Лідія Білик розповіла “18000”.

За її словами, реалізувати ідею допоміг український культурний центр “Українська хата в Йорданії”, заснований 5 років тому емігранткою Ольгою Завидняк. Його члени вже не вперше проводять заходи для дітей, зокрема раніше відбувся фестиваль “Я люблю Шевченка”. Казки ж українських авторів дітям читали вперше. 

“День казки”, який згуртував десятки малюків та їхніх мам, відбувся 12 січня. У зв’язку з пандемією зібратися в приміщенні культурного центру, де зазвичай проводять уроки мови, можливості не було. 

– Я запропонувала організувати захід на свіжому повітрі. Школи мали відкритися саме за кілька днів. Зараз у Йорданії ситуація з COVID-19 дещо покращилася, якщо раніше показник сягав до 8 тисяч нових захворілих у день, то нині це близько 1,5 осіб, – розповідає Лідія Білик. 

Присвятили захід дню народження письменника Василя Симоненка. Для дітей черкащанка зачитала казку “Цар Плаксій та Лоскотон”, опісля чого малеча намалювала персонажа, який їм найбільше сподобався. Як не дивно, ним виявився Плаксій. 

– І, звичайно, я показала їм фотографії Симоненка. Я не маю нічого проти Тараса Шевченка, однак, якось так виходить, що діти в Йорданії знають лише його. А, на мою думку, варто розповідати більше й про інших діячів культури, – говорить Лідія Білик. 

Також діти послухали й інші казки: “Подорож у країну Навпаки” Василя Симоненка та “Котик і півник” Наталі Забілої. 

Дівчина додає, спочатку було непросто встановити контакт із дітлахами. Деякі з них не розуміли української, адже в їхніх родинах між собою спілкуються арабською та російською.